Соціально-демографічний і професійний профіль учителів фабрично-заводських шкіл Київського навчального округу за матеріалами одноденного перепису 1911 р.

Анотація

Метою статті є комплексна реконструкція соціально-демографічного та професійного профілю вчителів фабрично-заводських шкіл Київського навчального округу на основі статистичних матеріалів Одноденного перепису початкових шкіл 1911 року. Методи. Дослідження ґрунтується на кількісному аналізі переписних даних 1911 р. із подальшим порівнянням показників за типом училищ (міські/сільські; однокласні/двокласні) в губерніях округу. Результати. Встановлено, що мережа фабрично-заводських шкіл округу була відносно невеликою: узагальнено зафіксовано 46 закладів і 89 педагогів. Її просторові особливості визначалися переважно позаміським (сільським/містечковим) розташуванням навчальних закладів. Гендерна структура характеризувалася переважанням жінок: 51 (57%) та 38 чоловіків (43%), із найпомітнішим дисбалансом у Чернігівській губернії. Виявлено суттєві гендерні відмінності у віці: більшість учительок належала до групи 21–25 років (28 із 51), що вказує на «омолодження» жіночої частини освітянства. Показники матеріального забезпечення засвідчили гендерну та територіальну диференціацію: у всіх губерніях середня річна зарплата чоловіків була вищою за жіночу. Провідною формою житлового забезпечення виступали казенні квартири при училищах (68 із 89 осіб, у середньому - 1–2 кімнати на особу).  Висновки. Доведено, що фабрично-заводські школи формувалися як відповідь на виклики індустріалізації та соціальні наслідки раннього залучення дітей до промислової праці, виконуючи помітну соціальну функцію базової освіти малолітніх робітників. Засвідчено, що диференціація соціально-демографічного та професійного портрету кадрового складу цих закладів відображав соціокультурні трансформації кінця ХІХ – початку ХХ ст., зокрема прогресуючий процес фемінізації педагогічної професії.