Правові аспекти шкільної та релігійної освіти в Україні Раннього Нового часу

Анотація

Наукова стаття присвячена дослідженню трансформації правових засад функціонування шкільної мережі в Україні в умовах соціокультурних змін XVI–XVIII ст. Мета статті полягає в історико-правовому аналізі механізмів регулювання шкільної та релігійної освіти в Україні впродовж XVI–XVIII ст. Результати дослідження засвідчили, що Ранній Новий час став періодом формування унікального правового поліцентризму, де освітня сфера розвивалася на перетині кількох юрисдикцій: державної, муніципальної, корпоративної та канонічної. Доведено, що відсутність єдиного державного стандарту в Речі Посполитій сприяла появі розгалуженої мережі навчальних закладів із високим рівнем внутрішньої автономії. Систематизовано юридичні інструменти, що забезпечували діяльність освітніх інституцій: фундаційні акти, статути та монарші привілеї. На основі аналізу конфліктів навколо Лаврської школи в Києві та друкарні Івана Филиповича у Львові розкрито практичне використання судових позовів як засобів захисту прав освітніх корпорацій. Визначено специфіку козацької моделі освіти в Гетьманщині, де правовий статус закладів базувався на гетьманських універсалах та нормах звичаєвого права. Проаналізовано, як територіальний поділ України після 1667 р. спричинив  правову розбіжність у регулюванні освітньої сфери. Встановлено, що централізація Російської імперії у XVIII ст. призвела до поступового витіснення локальних традицій через секуляризацію та уніфікацію. У висновках підкреслюється, що попри імперський тиск, правовий досвід ранньомодерного періоду, зокрема традиції корпоративного самоврядування та судового захисту прав та привілеїв української громади – заклав фундамент для формування сучасної української освітньо-правової традиції та став підґрунтям для модерних реформ наступних століть.