Політико-дипломатичні та інституційні питання як виклик діяльності НАТО в умовах російсько-української війни

Анотація

У статті проаналізовано політико-дипломатичні та інституційні виклики діяльності НАТО в умовах російсько-української війни з 2014 року. Авторами виокремлено ключові проблемні напрями функціонування Альянсу. По-перше, інституційний вимір, який втілюється у особливостях консенсусного ухвалення рішень у межах Північноатлантичної ради. У контексті російсько-української війни активізувалися випадки блокування ініціатив окремими державами (позиція Угорщини, затримка ратифікації вступу Швеції), що стало приводом до дискусії щодо реформування наявної процедури прийняття рішень. Зокрема, на тлі заяв Президента США Д. Трампа щодо критики НАТО, розпочалися дискусії навколо ідеї «європейської стратегічної автономії». По-друге, політико-дипломатичний вимір у форматі розбіжностей між «старими» та «новими» членами НАТО щодо сприйняття загрози з боку РФ, питання постачання озброєнь Україні та перспектив її членства (позитивний момент – формування Ради Україна-НАТО). Відзначимо роль постаті Генсека НАТО у реалізації конструктивного дипломатичного діалогу Альянсу. По-третє, стратегічний вимір – реалізація політики розширення НАТО на схід, ухвалення нової Стратегічної концепції 2022 року та посилення східного флангу. Окремо охарактеризовано роль США та провідних європейських держав у формуванні спільної позиції Альянсу. Визначено, що вагому роль як індикатора політичної єдності держав-членів НАТО відіграють саміти, які не лише представляють певну спільну позицію, а й стратегію розвитку Альянсу.

Автори дійшли висновку, що попри консолідацію НАТО після 2022 року та інституціоналізацію співпраці з Україною, принцип консенсусу й наявність різних національних інтересів залишаються стримуючими факторами ефективності Альянсу. Подальша результативність діяльності НАТО буде залежати від збереження стратегічної єдності, адаптації механізмів ухвалення рішень та  вироблення узгодженої позиції щодо майбутнього розширення.