Трансформація моделі військової підготовки студентства через синергію воєнної прагматики демократичної адаптації та суспільно-конфесійного діалогу в Україні

Анотація

Питання заміни обов’язкової базової військової підготовки на курс «Основи національного спротиву» у закладах вищої освіти України постає не просто як адміністративне рішення, а як багатовимірний кейс взаємодії держави, громадянського суспільства та релігійних спільнот в екстремальних умовах повномасштабної війни. У статті здійснено комплексний міждисциплінарний аналіз резонансної реформи в системі вищої освіти України,  а саме заміни обовʼязкової базової загальновійськової підготовки для студентів ІІ курсу денної форми навчання на курс «Основи національного спротиву». Досліджено, що це рішення є не лише як адміністративний захід, а як багатовимірний кейс взаємодії держави, громадянського суспільства та релігійних спільнот в умовах екзистенційної війни. У дослідженні верифіковано гіпотезу, згідно з якою трансформація моделі підготовки стала результатом синергії трьох факторів: воєнної прагматики (логістична перевантаженість центрів та безпекові ризики для студентів на полігонах), демократичної адаптації до світоглядного плюралізму та потужної суспільно-конфесійної реакції. Особливу увагу приділено протестантському середовищу, для якого вимога складання військової присяги та володіння зброєю створювала гострий конфлікт із конституційним правом на свободу совісті. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні переходу держави від жорсткого примусу до концепції «життєстійкого громадянина», де віруючі студенти інтегруються в оборону через невійськові та незбройні компоненти національного спротиву та цивільного захисту без порушення власних моральних табу. Зроблено висновок, що запровадження інклюзивної моделі національного спротиву є індикатором демократичної стійкості України, яка навіть у стані тотальної війни зберігає повагу до базових прав людини та шукає баланс між мобілізаційними потребами й свободою індивідуального сумління.