Соціофілософські засади організаційної мобілізації Церкви адвентистів сьомого дня в Україні в умовах війни

Анотація

У статті здійснено комплексний соціофілософський аналіз засад, механізмів та суспільних наслідків організаційної мобілізації Церкви адвентистів сьомого дня в Україні в умовах повномасштабної війни 2022–2026 років. Досліджено феномен інституційної адаптивності цієї релігійної спільноти, яка в умовах воєнної кризи трансформувалася з переважно внутрішньо зорієнтованої есхатологічної конфесії у відкритий, проактивний інститут громадянського суспільства та вагомий осередок волонтерської допомоги. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять концепції органічної солідарності та етики відповідальності, що дають змогу пояснити перехід від абстрактного пацифізму до активної участі у практиках захисту життя, підтримки постраждалих і зміцнення національної стійкості. У роботі розкрито дворівневу структуру мобілізації, яка поєднує професійну гуманітарну діяльність адвентистського агентства допомоги та розвитку з низовими волонтерськими ініціативами місцевих релігійних громад. Особливу увагу приділено теологічним підставам соціального служіння, зокрема христоцентричній моделі допомоги та цілісному баченню людини, відповідно до яких сакральний простір церковних будівель і освітніх закладів перепрофілюється для потреб прихистку, лікування та соціальної підтримки. Проаналізовано також еволюцію пасторського служіння, у межах якої служитель дедалі більше виконує функції кризового менеджера, душпастиря та капелана. Обґрунтовановисновок, що попри виклики, пов’язані з емоційним вигоранням, міграційними процесами татривалим навантаженням на громади, Церква адвентистів сьомого дня в Україні утвердиласяяк надійний партнер держави і суспільства у сфері гуманітарного реагування, підтримки населення та формування національної стійкості. Окреслено перспективи участі конфесії у післявоєнній реабілітації ветеранів, відновленні локальних громад і подальшому розвитку соціального служіння.