Примусова мобілізація до імперської армії у Правобережній Україні: соціокультурні наслідки та суспільне сприйняття (кінець XVIII – перша половина ХІХ ст.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню примусової мобілізації до імперської армії у Правобережній Україні наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. як соціокультурного явища. Метою дослідження є виявлення особливостей сприйняття рекрутської повинності населенням, форм суспільної реакції на неї та визначення її довготривалих соціокультурних наслідків у контексті взаємовідносин між державою і суспільством, а також осмислення історичного досвіду у світлі сучасних мобілізаційних процесів в Україні.

Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, системності та міждисциплінарного підходу, із залученням методів соціальної історії, історичної антропології та порівняльного аналізу. Використано комплекс джерел, зокрема архівні документи, наукові праці, а також матеріали усної народної творчості, що дозволяють реконструювати емоційне сприйняття рекрутчини та її відображення у колективній пам’яті.

У результаті дослідження встановлено, що рекрутська повинність сприймалася населенням як обтяжливе і несправедливе явище, що викликало страх, недовіру до влади та різні форми соціального спротиву, включаючи ухиляння, втечі та приховування рекрутів. Показано, що мобілізаційні практики мали значний вплив на соціальні структури, зокрема спричиняли руйнування сімейних зв’язків, втрату трудових ресурсів і формування негативного образу держави. Особливу увагу приділено відображенню рекрутчини у фольклорі, який фіксує її травматичний характер і дозволяє глибше зрозуміти соціально-психологічні аспекти цього явища.

З’ясовано, що реакції населення на примусову мобілізацію в ХІХ ст. мають типологічні паралелі із сучасними суспільними настроями в Україні, зокрема щодо сприйняття примусових практик як соціального тиску. Водночас визначено, що принциповою відмінністю сучасної ситуації є вищий рівень легітимності держави та усвідомлення оборонного характеру війни. У висновках підкреслено, що історичний досвід рекрутчини засвідчує важливість забезпечення соціальної справедливості, прозорості та довіри як ключових умов ефективності мобілізаційної політики.