Сучасна українська історіографія з проблем охорони державної таємниці в Україні (1991–2025 рр.)

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз сучасної української історіографії проблем охорони державної таємниці у 1991–2025 роках.

Методологія дослідження ґрунтується на історико-типологічному методі. Використання його у статті дало змогу здійснити класифікацію наукових праць з проблем охорони державної таємниці за певними напрямами, а також їх систематизацію. Також у дослідженні використано історико-порівняльний (компаративний) метод для аналізу еволюції поглядів дослідників на проблеми охорони державної таємниці.

У статті проаналізовано напрацювання українських дослідників, присвячені актуальним питанням забезпечення охорони державної таємниці, здійснено систематизацію їх праць. Також у хронологічній послідовності прослідковано еволюцію наукових поглядів, підходів і напрямів на окреслені проблеми. Аналізу піддані наукові праці, які склали основу і визначили подальшу методологію досліджень цієї проблеми у вітчизняній історичній науці.

Наукова новизна полягає в обґрунтуванні історіографічного напряму досліджень – охорони державної таємниці, а також у встановленні та визначенні його наукових представників у межах окреслених хронологічних рамок. Також у дослідженні класифіковано й систематизовано ключові напрями наукових досліджень проблем охорони державної таємниці. У висновках обґрунтовано, що історіографію охорони державної таємниці складають такі напрями досліджень – організаційних засад секретного діловодства, дозвільного та допускного порядку, технічного та криптографічного її захисту, кримінально-, адміністративно- та організаційно-правового регулювання охорони державної таємниці, історії охорони державної таємниці та інституцій, відповідальних за її забезпечення, а також ґенези системи цього важливого виду таємної інформації, охорони класифікованої інформації НАТО та ЄС в Україні.