Волинський краєзнавець – священник Михайло Струменський

Анотація

Суттєві трансформації суспільної свідомості внаслідок війни обумовлюють особливу актуалізацію збереження історичної пам’яті народу. У цьому плані важливе значення завжди мала діяльність священників і церковних ієрархів, які досліджуючи історію сіл, міст і містечок, зробили вагомий внесок в розвиток краєзнавства, співпрацювали з науковими установами, зберігали релігійні та історичні артефакти, засновували церковні давньосховища, що переростали у музеї. До їх когорти безумовно належить священник Михайло Костянтинович Струменський, розстріляний за вироком НКВС в 1937 р. Мета статті: на основі збережених донині архівних документів і опублікованих праць Струменського простежити його життєвий і творчий шлях та визначити його внесок у розвиток краєзнавства і музейної справи. У дослідженні використовувались методи аналізу і синтезу, що дають змогу  уявити цілісну картину життя священника в контексті історичної ситуації в країні наприкінці ХІХ – в п. пол. ХХ ст. і зосередити увагу на особливо важливих фактах, які розглядаються у хронологічній послідовності. Результати: зроблено комплексне дослідження наукової спадщини М. Струменського, проаналізовано складені ним каталоги рукописних книг XIV – XVII ст.,  його статті, присвячені історії православної церкви, біблійним та історичним персонажам і церковним ієрархам, краєзнавчі нариси, присвячені пам’яткам архітектури Острога. Встановлено, що об’єктивність, неупередженість і цінність  досліджень М. Струменського обумовлюється тим, що вони базуються на опрацюванні десятків наукових публікацій вітчизняних та закордонних авторів та архівних документів, які зберігались на той час у церквах, монастирях, приватних осіб і які, на жаль, сьогодні втрачені. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше в науковий обіг введено головні результати богословських, історичних і краєзнавчих праць М. Струменського, а також документальні джерела щодо його біографії та діяльності Братства імені князів Острозьких і Острозького повітового комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини, з якими він співпрацював. Визначено вагомий внесок М. Струменського в розвиток історичного краєзнавства. У висновках зазначено, що Михайло Струменський є яскравим прикладом особистості, у якій гармонійно поєднались священник і науковець, історик, краєзнавець, архівіст. Наука давала цікавий матеріал його непересічному інтелекту, а віра в Бога – сенс життя, який він вбачав у служінні людям. Цю місію він виконав до кінця, розділивши трагічну долю тисяч репресованих священників внаслідок «Великого терору» 1937–1938 рр., що знищив величезний духовний потенціал народу.