Інформаційно-комунікаційні технології та формування соціального й екзистенційного досвіду: простір метафори

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена інтенсивною цифровізацією сучасного суспільства, в межах якої інформаційно-комунікційвні технології радикально змінюють способи формування та переживання людського досвіду. У цих умовах особливої ваги набуває проблема осмислення тих символічних механізмів, що забезпечують інтеграцію технологічної реальності у структуру повсякденності. Метафора виявляється одним із ключових інструментів такого осмислення, оскільки саме через неї нові, складні та абстрактні явища стають доступними для інтерпретації, комунікації та практичного використання. Методологічна основа роботи поєднує феноменологічний підхід, орієнтований на аналіз життєсвіту як горизонту досвіду, з положеннями когнітивної теорії метафори та філософсько-антропологічної традиції. Така інтеграція дозволяє розглядати метафору не лише як мовну або когнітивну структуру, а як елемент, що бере участь у конституюванні реальності, формуванні способів її сприйняття та інтерпретації. Застосування міждисциплінарної оптики забезпечує можливість аналізу метафори в різних вимірах – від індивідуального досвіду до соціальних і культурних практик. Метою статті є виявлення ролі метафори як медіатора між технологічним середовищем і людським досвідом, а також визначення її функцій у процесі трансформації життєсвіту в умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Увага зосереджена на тому, як метафоричні моделі структурують уявлення про цифрову реальність, формують способи взаємодії з нею та впливають на комунікативні процеси в сучасному суспільстві. Наукова новизна полягає у концептуалізації метафори як простору, в якому відбувається перетин когнітивних, комунікативних і онтологічних вимірів досвіду. Такий підхід дозволяє інтерпретувати метафору не лише як інструмент репрезентації, але як динамічну структуру, що організовує взаємодію людини із цифровим середовищем. Додатково акцентовано мультимодальний характер сучасних метафор, які функціонують у мовному, візуальному та інтерфейсному форматах, формуючи специфічні режими сприйняття і дії. Узагальнення отриманих результатів дозволяє окреслити метафору як центральний елемент процесу конструювання досвіду в цифрову епоху. Її функціонування визначає способи інтерпретації технологій, формує символічні рамки комунікації та впливає на структуру життєсвіту. У цьому контексті метафоричний простір постає як динамічне середовище, в якому відбувається постійне переосмислення реальності, що відкриває перспективи для подальших досліджень взаємодії мови, технологій і людського буття.