Нелегальна революційна друкована продукція як засіб мобілізації селянства і робітництва в українських губерніях Російської імперії (1905 р.)

Анотація

Метою статті є комплексний аналіз змісту нелегальної друкованої продукції, що поширювалася в українських губерніях Російської імперії у 1905 р., а також з’ясування її функціонального призначення як інструменту політичної мобілізації населення. Особлива увага приділяється виявленню тематичних домінант, форм агітаційного впливу, риторичних стратегій та практичних рекомендацій, що містилися у текстах і безпосередньо впливали на характер протестної активності. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності, що дозволяє відтворити зміст, функції та вплив нелегальної друкованої продукції в умовах подій 1905 р. Використано методи аналізу й синтезу для опрацювання текстів і архівних матеріалів, історико-порівняльний метод – для співвіднесення змісту видань із суспільно-політичною ситуацією в українських губерніях Російської імперії, а також проблемно-хронологічний підхід – для простеження еволюції мобілізаційних настанов упродовж революційного періоду. Результати. У статті здійснено аналіз нелегальної друкованої продукції 1905 р. в українських губерніях Російської імперії як інструменту політичної мобілізації селянства та робітництва. Встановлено, що революційні видання виконували не лише ідеологічну, а й організаційно-мобілізаційну функцію. Виокремлено основні типи агітаційних текстів: програмні, мобілізаційні, інструктивні та пропагандистські. На основі архівних матеріалів простежено масштаби поширення нелегальної літератури та взаємозв’язок між змістом агітаційних текстів і практикою протестних дій у середовищі селянства та робітництва. Висновки. Стаття розширює уявлення про роль друкованого слова в революційних процесах початку ХХ ст. та поглиблює розуміння механізмів формування політичної активності в умовах імперської системи контролю. Нелегальна друкована продукція 1905 р. в українських губерніях Російської імперії стала важливим чинником політичної активізації суспільства. Вона не лише поширювала соціалістичні й демократичні ідеї, а й формувала критичне ставлення до самодержавства та сприяла координації протестних дій. Поєднання просвітницьких матеріалів і відкритої агітації сприяло легітимації страйків і масових виступів як форм боротьби, що зумовлювало поширення організованих проявів політичного протесту в українських губерніях.