Імперська політика vs українське друковане слово в публічному дискурсі початку ХХ століття

Анотація

Мета роботи полягає у аналізі трансформації національної політики Російської імперії на початку ХХ ст. та її впливу на українське населення. Особливу увагу зосереджено на дослідженні публічної площини, в якій розгорнулася гостра полеміка щодо імперських заборон українського друкованого слова. Принциповою у роботі стала реконструкція основних аспектів складного процесу появи та становлення українських національних видань, висвітлення механізмів її легалізації в умовах цензурних обмежень, а також, аналіз протистояння українських видавців та адептів російського самодержавства у період революції 1905–1907 рр.

Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні основоположних принципах історичних досліджень (історизму, наукової об’єктивності тощо) з методологічним інструментарієм журналістикознавства. Зокрема, в ході роботи ми застосували спеціально-історичні методи: хронологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний та ретроспективний. Також при роботі з періодичною пресою ми послуговувалися методами контент-аналізу періодики, дискурсивного та компаративного аналізу.

Результати. У ході дослідження з’ясовано, що на початку ХХ ст. публічна площина стала ареною ідеологічного протистояння українського руху та російського самодержавства. Висвітлено аргументи консервативно-монархічних сил, які заперечували самобутність української мови та контраргументи представників української інтелігенції, які обстоювали необхідність скасування Валуєвського циркуляру та Емського указу. Окреслено основні моменти процесу лібералізації національної політики. Окрему увагу приділено процесу становлення українського друкованого слова та національної періодики після проголошення маніфесту 17 жовтня 1905 р. З’ясовано спроби Є. Чикаленка, С. Єфремова та В. Леонтовича отримати дозволи на перші україномовні газети. Зокрема, закцентовано на виході в світ першої на Правобережжі щоденної української громадсько-політичної, економічної та літературної газети «Громадська думка». Підкреслено, що попри офіційний дозвіл, редакція часопису зазнавала постійних переслідувань збоку російських жандармів.

Висновки. Автором доведено, що поява національної преси на початку ХХ ст. відбувалася в умовах жорсткого спротиву імперської бюрократії. Попри декларовані свободи, влада продовжувала політику дискримінації, блокуючи розвиток українського книговидання та створюючи штучні перепони для періодики. Публічна площина дискусій засвідчила консолідацію української інтелігенції, яка використовувала легальні можливості друку для критики самодержавства та закликів до спільної боротьби поневолених народів імперії.