Роль Павла Погорілка у формуванні духовного простору Поділля: історія та сучасність

Анотація

У статті здійснено всебічне дослідження релігійно-громадської діяльності Павла Погорілка — визначного діяча українського церковного життя 1920-х років — у контексті трансформаційних процесів на Поділлі в період формування радянської антирелігійної політики. Метою дослідження є реконструкція біографічної та пастирської траєкторії Погорілка в контексті державно-конфесійних відносин УСРР, а також аналіз його участі у створенні й розвитку Братського об’єднання парафій Української православної автокефальної церкви (БОПУПАЦ) як одного з феноменів церковного плюралізму першої третини ХХ ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1919 до 1925 року — від початку участі Погорілка в автокефальному русі до остаточного занепаду організованого ним церковного об’єднання.

Методологічна основа дослідження включає проблемно-хронологічний, історико-біографічний та компаративний методи з опорою на джерельну базу, що складається з архівних документів, нормативно-правових актів 1920-х рр., особистого листування церковних діячів та радянських звітів ДПУ.

У результаті встановлено, що постать Павла Погорілка репрезентує не лише етапи інституційного становлення українського автокефального руху, а й віддзеркалює суперечності між національно-культурним відродженням та інструменталізацією релігії з боку радянської влади. Досліджено процес маргіналізації та поступового занепаду створеного ним об’єднання, що розглядалося владою як ефективний засіб розколу конфесійного середовища.

Наукова новизна полягає у спробі глибокої реконструкції ролі маловідомого діяча, чия активність висвітлює механізми локальної релігійної мобілізації та впливу особистісного чинника на структурні зрушення в церковному середовищі. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для подальших студій із релігійної історії Поділля, міжконфесійних відносин та аналізу форм взаємодії релігії й влади в умовах тоталітаризму.

У висновках доведено, що діяльність Погорілка відіграла ключову роль у кристалізації регіонального церковного життя Поділля, а феномен «погорілківщини» постає як унікальний прояв взаємодії особистісного чинника, геополітичних змін та церковної ідентичності у період соціально-політичної турбулентності.