Проблема жовтневих єврейських погромів 1905 р. у Російській імперії на шпальтах «Киевлянина»

Анотація

Метою дослідження є визначення позиції відомого київського видання стосовно причин і характеру єврейських погромів у Російській імперії у жовтні 1905 р., висвітлення відповідних публікацій часопису, в яких повідомлялося про перебіг антиєврейських заворушень, аналізування та узагальнення інформаційної  складової цих повідомлень. Застосовано принципи історизму, об’єктивності та критичного аналізу джерел. Використано проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та історіографічний методи. У результаті  дослідження сформульовано декілька тез, які дозволили автору зробити висновок про те, що проблема єврейських погромів 1905 р. у Російській імперії була вельми актуальною темою на шпальтах «Киевлянина».  Натомість вибухова хвиля жовтневих погромів виявилася для редакції часопису певною несподіванкою, а інформація з місця подій була вкрай суперечливою і заполітизованою. Якщо позиція часопису з приводу місця та ролі євреїв у революційних подіях до жовтня 1905 р. була неоднозначною, адже не всіх євреїв редакція звинувачувала у провокативній діяльності, то після масових антиєврейських виступів у жовтні 1905 р. погляди редакції набули яскравих рис антисемітизму. На думку редактора «Киевлянина» Д. І. Піхно, власне у єврейських погромах винні єврейські революціонери, які своєю деструктивною діяльністю (організація антиурядових демонстрацій, збройний опір поліції та військам, саботаж, пропаганда революційних ідей, підбурювання тощо) спровокували масовий антиєврейський рух на місцях, а отже, у жовтні 1905 р., з точки зору Д. І. Піхно, євреї поставали «заслуженими» жертвами переслідування, оскільки були заручниками власного політичного нахабства і національних амбіцій. За логікою видання, єврейські погроми були сплеском «революційного психозу» на місцях; соціальною агресією розлюченого селянства і дрібних власників у містах, які потерпали від революційної агітації та зухвалості єврейської молоді; сумним наслідком агресивної поведінки «свідомої частини» міщанства і селянства на тлі публічного глуму євреїв над традиційними цінностями російського народу.