Русько-чеські відносини другої половини Х – ХІ століть

Анотація

У статті висвітлено особливості відносин Київської Русі та Чехії упродовж другої половини Х – ХІ ст. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні окресленої проблеми в контексті міжнародної ситуації в Центрально-Східній Європі. Передусім акцентується увага на поширенні на Русі церковно-слов’янської спадщини Великої Моравії. Після занепаду Великоморавської держави провідну роль у Центральній Європі стало відігравати Чеське князівство, в якому правила династія Пршемисловичів. Згадки про контакти чехів з русичами містяться в найдавніших літописах. Так, автор «Повісті временних літ» на перших сторінках пам’ятки згадує чехів у колі близьких до русичів слов’янських народів.

Наративні джерела, а також археологічні артефакти свідчать, що у другій половині Х – ХІ ст. Київська Русь та Чеське князівство підтримували активні торгові зв’язки. Основний торговий шлях пролягав із Києва до Праги через Краків. Ще одним місцем торговельних контактів був регіон верхнього Подунав’я, де чеські та руські купці зустрічалися на невільничих ринках.

Важливою складовою відносин Київської Русі з Чеською державою стала також їхня матримоніальна політика. Дві дружини київського князя Володимира Святославича були чехинями. Донька князя Предслава, ймовірно, перебувала в шлюбі з чеським князем Болеславом ІІІ Рудим.

Значним проявом найдавніших взаємин було вшанування в Київській Русі культу чеських святих, що підтверджується творами агіографічного характеру. Йдеться про поширення на Русі таких творів, як Житіє св.Людмили, Житіє св.Вацлава (у руській традиції він відомий як св. В’ячеслав) богослужбові канони на їхню честь. Очевидно, через чеські землі на Русь потрапило також  Житіє св. Методія. Вплив культурних контактів з Київською Руссю також можна виявити в чеському середовищі. У джерелах  зазначається, що мощі київських святих Бориса та Гліба вшановувалися в Сазавському  монастирі, ченці якого ревно плекали церковнослов’янську богослужбу та книжність.