РДК, ЛСР, батальйон «Сибір»: історичне коріння, ідеологія та вплив на сучасні процеси деколонізації росії

Анотація

Мета. Дослідження спрямоване на комплексний аналіз історичних передумов, політичних наративів та ідеологічних засад російських добровольчих підрозділів – Російського добровольчого корпусу, Легіону «Свобода Росії» та батальйону «Сибір», що беруть участь у сучасному збройному конфлікті на боці України. Особлива увага приділяється виявленню спадкоємності цих формувань із попередніми хвилями російської антиавторитарної опозиції, а також визначенню того, наскільки їхні програмні позиції можуть бути співвіднесені з історичними рухами децизму, антиімперіалізму й антиколоніального спротиву. Завданням дослідження є також порівняння їхніх ідейних засад із ключовими зразками політичної думки російської еміграції ХХ століття та антипутінських ініціатив початку ХХІ століття.

Методи. Методологія поєднує історико-порівняльний підхід, контент-аналіз 52 програмних документів і медіаматеріалів (2022–2024 рр.) і критичний аналіз 37 наукових праць з історії російського націоналізму та колабораціонізму. Контент-аналіз передбачав класифікацію понад 200 смислових одиниць за категоріями державності, самовизначення, федералізму та деколонізації.

Результати. Дослідження показало відсутність прямих аналогій між сучасними добровольчими підрозділами та Російською визвольною армією Андрія Власова, оскільки їхні політичні позиції базуються на опозиційності до російського уряду та підтримці держави, що стала жертвою агресії. Виявлено суттєву ідеологічну неоднорідність: Російський добровольчий корпус і батальйон «Сибір» послідовно декларують деколоніальні підходи, підтримку права народів Російської Федерації на самовизначення та необхідність радикального переформатування імперської моделі державності, тоді як Легіон «Свобода Росії» тяжіє до концепції збереження політичної єдності Росії та її реформування на ліберальних засадах. Зафіксовано активне використання історичних референцій до декабристського руху, білогвардійської еміграції, антирадянських підпільних структур та руху Ічкерії, що свідчить про спробу вибудувати символічну традицію альтернативної російської політичної ідентичності.

Наукова новизна. Запропоновано типологію ідеологічних моделей сучасної російської збройної опозиції та кількісно підтверджено відмінності програмних наративів, що дає змогу уточнити специфіку формування альтернативних російських політичних ідентичностей.

Висновки. Установлено значну внутрішню різнорідність російських добровольчих формувань, що впливає на їхні погляди щодо майбутньої політичної організації Росії. Результати можуть бути використані для вироблення підходів української політики щодо взаємодії з цими підрозділами.