Позитивістські засади філософії мови Д. Овсянико-Куликовського

Анотація

Стаття присвячена аналізу філософсько-лінгвістичних поглядів Д. Овсянико-Куликовського в контексті позитивістського мислення та психологічної школи мовознавства кінця ХІХ – початку ХХ століття. Розкрито інтелектуальні передумови становлення філософії мови в Україні, що формувалася під впливом німецької класичної філософії, позитивізму та психологічної школи. Обґрунтовано, що філософсько-лінгвістичні ідеї Д. Овсянико-Куликовського становлять оригінальний синтез психологічного методу О. Потебні та позитивістського прагнення до наукової об’єктивності й емпіризму. Вчений розглядав мову як живий феномен духовної діяльності людини, у якому поєднуються пізнавальні, естетичні та комунікативні функції. Особливу увагу приділено поняттю внутрішньої форми слова, яке мислитель тлумачив як вияв поетичної природи мовлення та механізм формування поняття. Показано, що в межах позитивістської парадигми Д. Овсянико-Куликовський прагнув вивести дослідження мови за межі суто філологічного аналізу, перетворивши її на предмет філософського пізнання. Розкрито вплив його вчення на подальший розвиток української психолінгвістики та літературознавства, зокрема у працях харківської школи.

Зроблено висновок, що концепція Д. Овсянико-Куликовського інтегрує позитивістські принципи точності, емпіричності та обґрунтованості з гуманітарним розумінням мови як творчого процесу, що поєднує психологічні, естетичні та національно-культурні виміри. Доведено, що його філософія мови є важливою ланкою в еволюції української гуманітарної думки та втілює перехід від класичного позитивізму до психологізму і культурно-антропологічних інтерпретацій мовного феномена.