Метод усної історії як інструмент фіксації та осмислення Революції Гідності

Анотація

У статті проаналізовано особливості застосування методу усної історії в процесі дослідження Революції Гідності (листопад 2013 – лютий 2014 років). Революція Гідності була однією з найважливіших подій новітньої історії України, що спричинила кардинальні суспільно-політичні зміни, соціально-культурні трансформації, вплинула на формування сучасної української нації та національної ідентичності. Актуальність дослідження революції зростає у зв’язку з продовженням агресії з боку Російської Федерації. Мета статті – дослідити значення методу усної історії для фіксації та історико-культурного осмислення Революції Гідності. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного та історико-культурного підходів. Використано хронологічний, історико-ретроспективний та системно-структурний методи. Результати дослідження засвідчили, що метод усної історії є важливим інструментом вивчення Революції Гідності, оскільки дозволяє фіксувати та зберігати індивідуальну і колективну пам’ять, яка часто залишається поза увагою офіційних історичних джерел. Усноісторичний метод фіксує емоційний, суб’єктивний та повсякденний вимір Революції Гідності, що є необхідним для створення багатовимірної картини подій. Підкреслено, що зібрані усні свідчення стають надійними першоджерелами, які встановлюють причинно-наслідкові зв’язки подій зими 2013-2014 років з сучасною російсько-українською війною. У висновках зазначено, що здійснені усноісторичні проєкти та зібрані матеріали мають важливе значення для осмислення Революції Гідності, стають джерельною базою для антропоцентричного та поліфонічного наративу. Задокументовані розповіді є інструментом протидії пропаганді, викривленню історії, основою національної пам’яті українців. Підкреслено важливість продовження дослідження Революції Гідності методом усної історії.