Греко-Католицька Церква як чинник морально-духовного та національного самоусвідомлення українців Закарпаття

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ролі Греко-Католицької Церкви Закарпаття у формуванні морально-духовного та національного самоусвідомлення українців Закарпаття в умовах складних історико-культурних і політичних процесів.  У роботі розкривається взаємозв’язок між етнічною, релігійною та національною ідентичностями, що формувалися на прикордонних територіях під впливом різних державних, цивілізаційних і культурних чинників.

Автор підкреслює, що греко-католицьке духовенство стало провідником національної ідеї, сприяло збереженню мовно-культурної самобутності та протистояло асиміляційним процесам. Проаналізовано внесок видатних діячів О. Духновича, М. Лучкая, А. Волошина, Т. Ромжі у пробудження національної свідомості та духовну консолідацію закарпатських українців. Показано, що Церква, зберігши східний обряд і українську літургійну традицію, виконувала функцію не лише релігійної, а й культурно-освітньої інституції, яка забезпечувала спадкоємність української ідентичності в умовах бездержавності та тоталітарного тиску. Особливу увагу приділено періоду радянських переслідувань, коли підпільне духовенство продовжувало душпастирську діяльність, сприяючи збереженню віри й національного духу.

На основі аналізу історичних джерел, періодики, спогадів та фольклорних матеріалів доведено, що Греко-Католицька Церква Закарпаття виступила осердям духовного опору, культурної ідентичності й моральної стійкості українців у регіоні. У статті окреслено значення релігійного чинника у становленні модерної української нації та підкреслено, що духовна традиція Церкви залишається важливим елементом сучасної національної самоідентифікації.