Права людини в епоху метамодерну: уява щастя і самотності як соціальні конструкти
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.17628525Ключові слова:
метамодерн, права людини, щастя, самотність, уява, соціальний конструкт, емоційна етика, цифрове суспільство, особистість, афективність, нормативність.Анотація
У статті досліджується трансформація уявлень про щастя і самотність як соціальних конструктів у контексті метамодерної епохи та їхній вплив на переосмислення концепції прав людини. Метою дослідження є виявлення того, як емоційні та екзистенційні категорії - зокрема щастя як бажаний стан і самотність як соціально небажаний досвід - набувають нормативного статусу в сучасному правовому дискурсі. Авторка аналізує, яким чином ці уявлення формуються під впливом цифрових медіа, культурних наративів і політичних стратегій.
Методологічно дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, здійснено порівняльний аналіз філософських текстів, медіа-дискурсів та нормативно-правових актів, що репрезентують уявлення про щастя і самотність у сучасному суспільстві. Особливу увагу приділено тому, як ці уявлення інституціоналізуються через політики благополуччя, цифрові платформи та правозахисні ініціативи.
Результати дослідження свідчать про те, що в умовах метамодерну щастя дедалі частіше розглядається як суб’єктивне право, що потребує соціального визнання та інституційного забезпечення, тоді як самотність - як соціальна патологія, що вимагає втручання з боку держави або громадянського суспільства. Уявлення про щастя і самотність стають не лише предметом культурної рефлексії, а й чинниками формування нових правових норм, що регулюють емоційне життя індивіда.
У висновках підкреслюється, що права людини в епоху метамодерну потребують переосмислення як динамічного, контекстуального і культурно чутливого феномену. Авторка пропонує розглядати емоційні стани не як приватні переживання, а як соціально опосередковані конструкти, що мають нормативну силу в сучасному суспільстві. Це відкриває перспективи для формування нових підходів до прав людини, які враховують афективні виміри людського буття, зокрема в умовах цифрової трансформації та зростаючої ролі алгоритмічного управління. Дослідження пропонує новий погляд на афективні виміри прав людини в цифрову епоху, поєднуючи філософські роздуми з правовим дискурсом.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Ольга Вікторівна Добродум

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.