Права людини в епоху метамодерну: уява щастя і самотності як соціальні конструкти

Анотація

У статті досліджується трансформація уявлень про щастя і самотність як соціальних конструктів у контексті метамодерної епохи та їхній вплив на переосмислення концепції прав людини. Метою дослідження є виявлення того, як емоційні та екзистенційні категорії - зокрема щастя як бажаний стан і самотність як соціально небажаний досвід - набувають нормативного статусу в сучасному правовому дискурсі. Авторка аналізує, яким чином ці уявлення формуються під впливом цифрових медіа, культурних наративів і політичних стратегій.

Методологічно дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, здійснено порівняльний аналіз філософських текстів, медіа-дискурсів та нормативно-правових актів, що репрезентують уявлення про щастя і самотність у сучасному суспільстві. Особливу увагу приділено тому, як ці уявлення інституціоналізуються через політики благополуччя, цифрові платформи та правозахисні ініціативи.

Результати дослідження свідчать про те, що в умовах метамодерну щастя дедалі частіше розглядається як суб’єктивне право, що потребує соціального визнання та інституційного забезпечення, тоді як самотність - як соціальна патологія, що вимагає втручання з боку держави або громадянського суспільства. Уявлення про щастя і самотність стають не лише предметом культурної рефлексії, а й чинниками формування нових правових норм, що регулюють емоційне життя індивіда.

У висновках підкреслюється, що права людини в епоху метамодерну потребують переосмислення як динамічного, контекстуального і культурно чутливого феномену. Авторка пропонує розглядати емоційні стани не як приватні переживання, а як соціально опосередковані конструкти, що мають нормативну силу в сучасному суспільстві. Це відкриває перспективи для формування нових підходів до прав людини, які враховують афективні виміри людського буття, зокрема в умовах цифрової трансформації та зростаючої ролі алгоритмічного управління. Дослідження пропонує новий погляд на афективні виміри прав людини в цифрову епоху, поєднуючи філософські роздуми з правовим дискурсом.