Діджиталізація історичних архівів як засіб збереження історико-культурної спадщини: український і світовий досвід

Анотація

Метою статті є аналіз процесу діджиталізації історичних архівів як провідного інструменту збереження історико-культурної спадщини, визначення особливостей його розвитку в Україні та зіставлення з провідними світовими практиками. Дослідження спрямоване на з’ясування значення цифрової трансформації архівної справи в умовах воєнних викликів і глобалізації інформаційного простору.

Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, системності та порівняльного аналізу. Використано аналітичний, хронологічний і компаративний методи для виявлення закономірностей розвитку цифрових архівних ініціатив. Застосування структурно-функціонального підходу дозволило дослідити організаційні та технологічні моделі роботи міжнародних і українських цифрових платформ.

У статті роаналізовано етапи становлення європейських цифрових бібліотек і архівів – The European Library (TEL), Europeana, World Digital Library (WDL), а також українських ініціатив, зокрема Національної електронної бібліотеки України (НЕБУ). Визначено, що успішна діджиталізація культурної спадщини передбачає створення спільних стандартів, розвиток міжінституційної співпраці, правове врегулювання та забезпечення сталого фінансування. Показано, що цифрові архіви не лише зберігають унікальні документи, а й сприяють популяризації історичної пам’яті та формуванню національної ідентичності.

Діджиталізація архівів є стратегічним напрямом сучасної гуманітарної політики, який забезпечує збереження культурного надбання, розвиток науки та освіти, інтеграцію України у світовий інформаційний простір. Подальші дослідження варто зосередити на розробленні національних стандартів цифрового збереження, моделюванні ефективних систем управління електронними архівами та розширенні міжнародної співпраці у сфері культурної спадщини.