Внесок галицького сільського духовенства в розвиток українського шкільництва у Галичині (кінець ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.)

Анотація

У статті аналізується роль греко-католицького сільського духовенства в процесі розвитку системи шкільної освіти в Галичині наприкінці ХІХ – 30-х років ХХ століття. Автори досліджують різні аспекти діяльності священників, включаючи їхню участь у підтримці здібної молоді й формуванні нової освіченої верстви, розбудові мережі приватних навчальних закладів та боротьбі за українську мову навчання через участь у поданні відповідних декларацій.

Мета дослідження – простежити внесок сільського духовенства Української Греко-Католицької Церкви у розвиток шкільництва у Галичині в контексті тогочасних культурно-освітніх і суспільно-політичних процесів. Автори також вважають необхідним повернути із забуття імена низки представників кліру, які активно відстоювали право українців на навчання рідною мовою, однак, на жаль, є маловідомими для широкого загалу.

 Методологія опирається на принципи історизму, науковості, об’єктивності й системності. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичні (історико-генетичний й історико-системний) методи.

Автори роблять висновок, що саме священники заохочували здібну молодь до продовження навчання у вищих і середніх освітніх закладах, ремісничих чи господарських школах. Вони надавали моральну та матеріальну підтримку дітям із незаможних сімей. Крім цього, сприяли розвитку педагогічного товариства «Рідна школа», беручи активну участь у його роботі, а також засновуючи приватні навчальні заклади, збираючи пожертви. Представники духовенства заохочували громадськість до боротьби за право на здобуття освіти рідною мовою, організовували збір підписів на деклараціях

У статті аналізується роль греко-католицького сільського духовенства в процесі розвитку системи шкільної освіти в Галичині наприкінці ХІХ – 30-х років ХХ століття. Автори досліджують різні аспекти діяльності священників, включаючи їхню участь у підтримці здібної молоді й формуванні нової освіченої верстви, розбудові мережі приватних навчальних закладів та боротьбі за українську мову навчання через участь у поданні відповідних декларацій.

Мета дослідження – простежити внесок сільського духовенства Української Греко-Католицької Церкви у розвиток шкільництва у Галичині в контексті тогочасних культурно-освітніх і суспільно-політичних процесів. Автори також вважають необхідним повернути із забуття імена низки представників кліру, які активно відстоювали право українців на навчання рідною мовою, однак, на жаль, є маловідомими для широкого загалу.

 Методологія опирається на принципи історизму, науковості, об’єктивності й системності. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичні (історико-генетичний й історико-системний) методи.

Автори роблять висновок, що саме священники заохочували здібну молодь до продовження навчання у вищих і середніх освітніх закладах, ремісничих чи господарських школах. Вони надавали моральну та матеріальну підтримку дітям із незаможних сімей. Крім цього, сприяли розвитку педагогічного товариства «Рідна школа», беручи активну участь у його роботі, а також засновуючи приватні навчальні заклади, збираючи пожертви. Представники духовенства заохочували громадськість до боротьби за право на здобуття освіти рідною мовою, організовували збір підписів на деклараціях