Особливості домобудівництва салтівсько-маяцької культурно-історичної спільності

Анотація

Метою дослідження є визначення та аналіз конструктивних особливостей житлових будівель салтівсько-маяцької культурно-історичної спільності (СМКІС) у лісостеповій зоні Східної Європи, щоб розробити можливі реконструктивні ознаки для відтворення їхнього зовнішнього вигляду.

Під час проведення дослідження автори використали комплексний підхід, поєднуючи: археологічний аналіз, етнографічні паралелі та порівняльний аналіз.

У роботі проаналізовано реконструктивні ознаки салтівських житлових будівель, зосереджуючись на устрої стін, даху, входу та прибудов. Житла поділяються на заглиблені та наземні. Більшість знахідок – це заглиблені споруди, чия збереженість краща. Залежно від конструкції, стін будівлі поділяються на: стовпові, каркасно-тинові, безстовпові. Важливим питанням є розташування стін відносно котловану. Хоча традиційно вважається, що стіни збігалися з його межами, у деяких випадках вони могли зводитися за межами котловану, що розширювало житлову площу.

Для утеплення стін салтівське населення використовувало глину, мох та інші матеріали. Наприклад, стіни могли обкладатися дерном, соломою або хмизом. Не виключено, що використовували повсть або шкури тварин.

До основного приміщення житла часто прибудовували господарські споруди або коридори-входи. Їх зводили з легких, найчастіше тинових або турлучних конструкцій.

Реконструкція даху є лишається доволі гіпотетичним. Археологічні дані дозволяють припускати двосхилу покрівлю на стовпах-опорах або шатровий дах на центральному стовпі. Етнографічні паралелі вказують на використання дво- або чотирисхилих дахів, покритих ґрунтом, глиною, соломою або очеретом.

Будівельні прийоми, що використовувалися стародавніми будівельниками, були доволі різноманітні. Насамперед це пов'язано з проявом домобудівних традицій поліетнічного населення салтівського лісостепу. Вибір тієї чи іншої будівельної конструкції житлових споруд також багато в чому залежав від доступу до того чи іншого будівельного матеріалу доступного в конкретній місцевості. Попри фрагментарність археологічних даних, накопичений матеріал дозволяє виділити ключові ознаки для реконструкції зовнішнього вигляду житель.