Преса як засіб агітаційної політики нацистів щодо виїзду на роботу в Німеччину східногалицьких українців (1941–1944 РР.)

Анотація

Мета статті – проаналізувати україномовні легальні періодичні видання 1941–1944 рр., в яких висвітлювалися оголошення про добровільний виїзд мешканців Галичини на роботу в Німеччину, що були однією з форм агітаційної політики нацистів та пропагували «хороше життя» східногалицьких робітників. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості, об’єктивності та всебічності. Авторкою використано логічний, історичний, системно-структурний та проблемно-хронологічний методи наукового пізнання. Авторкою на основі аналізу періодичних видань, які були засобом інформаційно-пропагандистської політики німецької влади, зроблено спробу дослідити та узагальнити форми і методи агітаційної політики нацистів у досягненні їхньої мети – здійснення трудової мобілізації східногалицького соціуму в 1941 – 1944 рр. У процесі роботи авторка дійшла висновку, що поряд з теоретичним осмисленням минулого надважливим є емпіричне вивчення. Історична наука  залежить від повноцінної джерельної бази історичних досліджень, що дозволяє претендувати на об’єктивність в її інтерпретації. Україномовна періодика воєнного періоду є одним із видів документальних матеріалів, що дозволяє  прослідкувати форми агітаційної політики німецької влади в умовах Другої світової війни. Влада використовувала пресу як засіб для нормативно-організаційного інформування населення Галичини про працевлаштування, трудові повинності, соціальну допомогу сім’ям працюючих в Німеччині. З використанням адміністративного тиску східногалицьких українців змушували під виглядом доброї волі їхати працювати до райху. Вміло організована пропаганда, водночас і поширювана в пресі, формувала позитивний імідж Німеччині. Це було одним з методів заохочення людей до праці у Третьому райху. В статті періодична преса розглядається з двох позицій – як інформаційне джерело та як засіб пропаганди «хорошого життя і матеріального достатку». З огляду на німецьку цензуру, періодика не завжди могла претендувати на об’єктивність. Інформаційний потенціал преси потрібно порівнювати з іншими видами джерельних матеріалів.