Внутрішня та зовнішня політика князя Ігоря за «Повістю минулих літ»

Анотація

Метою статті є висвітлення окремих аспектів життя та діяльності князя Ігоря,  його  ролі   в  руському  державотворенні, участі у зовнішньополітичній діяльності. Дослідження базується на  аналізі тексту «Повісті минулих літ»,інших руських, візантійських та східних джерелах,  досягненнях попередніх дослідників суспільно-політичних процесів на Русі наприкінці ІХ − на початку Х ст.  Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні принципів історизму, системності, об’єктивності та неупередженості із загальнонауковими(індукції та дедукції, аналізу і синтезу) та спеціально-історичними (історико-типологічним, проблемно-хронологічним, історико-порівняльним) методами дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором здійснено спробупроаналізувати низку  аспектів життя та діяльності князя Ігоря, які  залишаються   недостатньо   вивченими   або   потребують нового переосмислення. 

В   роботі   розглянуто   питання початку виконання Ігорем владних повноважень, обґрунтовано нові погляди щодо відносин Ігоря з печенігами, здійснено спробу визначення причин, що спонукали Ігоря до замирення  з Візантією, проаналізовано різні підходи щодо характеристики представників київської княжої родини, імена яких фігурують  у русько-візантійському договорі 944 р., висловлено припущення щодо обставин загибелі князя.

У висновках зазначено, що внутрішня і зовнішня політика князя Ігоря була спрямована на зміцнення централізованої влади, розширення меж руської держави, збереження стабільності в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз, посилення міжнародного авторитету Русі