Напрями діяльності українських волонтерів в умовах російсько-української війни: вітчизняний медійний дискурс (2014–2022)

Анотація

У статті представлено результати дослідження вітчизняного медійного дискурсу щодо основних напрямів, змісту і значення українського волонтерського руху у роки російсько-української війни. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, авторської об’єктивності, системності, соціокультурному підході, а також загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-порівняльний,  історико-системний, критики джерел) методах. У результаті дослідження встановлено, що найбільшу увагу ЗМІ привертала матеріальна допомога ЗСУ та іншим силовим органам, які брали участь в Антитерористичній операції (Операції об’єднаних сил). Журналісти зосереджували увагу на постачанні волонтерами для українських збройних підрозділів уніформи, бронежилетів, касок, взуття, аптечок, продовольства, транспортних засобів. У полі зору мас-медіа були у питання участі волонтерів у підготовці військових спеціалістів, допомозі пораненим бійцям, яких лікували в Україні та за кордоном, організації психологічної допомоги вояками і демобілізованим. Значну увагу привертали локальні волонтерські ініціативи, які яскраво увиразнювали географічну масштабність українського волонтерського руху. При цьому акцентувалася увага не лише на волонтерських організаціях, які діяли в межах міст і регіонів, але й на невеликих групах волонтерів, що представляли певні установи, інституції (зокрема заклади вищої освіти). Українські журналісти не оминули увагою й волонтерські ініціативи українських науковців, які на громадських засадах здійснювали інноваційні розробки для потреб армії. Акцентувалася увага на соціальних ініціативах волонтерів, методах збору коштів на потреби армії, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Низка волонтерських організацій виконували місію пошуку та ексгумації тіл загиблих українських воїнів.