Міфологічна свідомість у постцифрову добу: ірраціональне як основа ідентичності

Анотація

У статті досліджується роль міфологічної свідомості як ключового компонента у процесі конструювання ідентичності в умовах постцифрової доби. В епоху, позначену фрагментацією культурних наративів, ерозією інституційної довіри та поширенням візуально-емоційних стимулів, автор акцентує на зростанні значущості ірраціональних структур у формуванні як індивідуального, так і колективного саморозуміння.

Дослідження спирається на міждисциплінарний підхід, що інтегрує філософську рефлексію, культурологічний аналіз і теорію медіа. Особлива увага приділена таким структурним елементам міфу, як міфологема, афективний резонанс, ритуалізація, апофатичний принцип і функція спротиву.

У статті показано, що міф функціонує як механізм афективної ідентифікації у фрагментованому культурному середовищі, перенасиченому медіа. Підкреслюється, що сучасний міф уже не обмежується традиційною сакральністю, а перетворюється на динамічну й гнучку форму символічної належності в цифрових спільнотах. Візуальні символи, віртуальний тотемізм та імітовані жести причетності (меми, аватари, хештеги) виступають як інструменти символічної згуртованості та емоційної включеності. Ці явища засвідчують зсув від раціонального моделювання ідентичності до афективно насичених, медіапосередкованих процесів.

Міфологічна свідомість залишається впливовою силою в цифрову епоху, забезпечуючи спадковість символічних структур і емоційну єдність на тлі соціальної та культурної нестабільності. Це зумовлює необхідність глибшого міждисциплінарного дослідження перетину сучасних міфів із цифровими технологіями, візуальною культурою та політичними наративами. Усвідомлення цих процесів відкриває нові перспективи розуміння механізмів формування ідентичності та спільноти в постмодерному, постцифровому світі.