Любов до ближнього як імператив соціальної ненасильницької місії ісламу

Анотація

Стаття присвячена осмисленню розуміння любові до ближнього як імперативу ненасильства в ісламській традиції та дослідженню причин викривленого сприйняття ісламу в глобальному контексті, спричиненого діяльністю ісламістських екстремістських угруповань.

Метою дослідження є аналіз розуміння любові до ближнього у контексті істинних деонтологічних цінностей мусульманського віровчення. а також філософсько-логічний аналіз даної релігії з подальшим спростуванням або підтвердженням значущості етики ненасильництва через дослідження місця любові до ближнього у ролі її онтологічної та сотеріологічної пріоритетності для мусульман.

Методологічну основу дослідження становлять герменевтичний, історико-критичний та філософсько-аналітичний методи, які дозволять об’єктивно розкрити як контекст і справжній зміст контраверсійсних для сприйняття аятів Корану (що використовуються радикальними ісламістськими групами поза богословськими інтерпретаціями), так і роль та місце любові до ближнього як основу канонічних принципів ненасильництва ісламського правового етикету.

На основі аналізу ісламського віровчення, як результати досліджено специфіку віровчення ісламу, де визначено першочерговість любові до ближнього в системі ісламської сотеріології. В ісламській традиції любов до ближнього постає не лише як етична норма, а й як шлях до спасіння, що формує ненасильницьке, мирне ставлення мусульман до інших, навіть до тих, хто розглядається як «вороги ісламу».

Обґрунтовано висновки, що іслам є релігією миру, справедливості та любові, а його викривлення терористичними та радикально-налаштованим угрупуваннями є результатом відриву від загального контексту Слова Аллага  й зловживання з боку політиків і екстремістських груп релігією задля вдоволення власних амбіцій. Відновлення істинного значення любові як канонічної й навіть сотеріологічної цінності для мусульман може стати одним із провідних засобів відновлення позитивного іміджу ісламу в сучасному глобалізованому світі. Окрім цього, саме любов до ближнього може слугувати моделлю для міжконфесійного діалогу заради віднайдення формули гармонійного співіснування між різними релігійними спільнотами на планетарному рівні.