Науково-фантастичний дискурс 1920-х–1930-х рр. в Україні як інструмент тоталітаризації радянського суспільства

Анотація

Стаття присвячена аналізу українського радянського науково-фантастичного дискурсу 1920-х–1930-х рр. як інструменту тоталітаризації суспільства. Автор розглядає жанр наукової фантастики не лише як літературне явище, а і як засіб когнітивного впливу спрямованого на формування моделі поведінки «радянської людини». У роботі простежено трансформацію фантастики під впливом ідеології більшовизму та її використання для легітимації тоталітарних політичних практик, мілітаризації масової свідомості та виховання класової ненависті. Особливу увагу приділено аналізу творів Ю. Смолича, В. Владка, М. Трублаїні,  а також впливу філософії російського космізму на розвиток жанру. Показано, що фантастика виконувала функцію соціального інжинірингу, пропонуючи утопічні моделі суспільства, які приховано виправдовували репресивні механізми, соціальну сегрегацію та культ насильства. Методологія дослідження ґрунтується на історико-літературному аналізі, принципах нового історизму, компаративному підході та іконологічній інтерпретації візуальних джерел. Автор доводить, що радянська фантастика стала важливим елементом пропагандистського дискурсу, сприяючи утвердженню тоталітарної ідеології та перетворенню УСРР на простір експерименту з побудови «радянської утопії». Важлива роль у цьому процесі належала використанню конструктивістської архітектури, як образу міста майбутнього та латентної пропаганди  євгенічної медицини, що у художніх творах постає  частиною системи виховання громадянина утопії, яка поєднує фізичну досконалість, дисципліну та готовність до самопожертви. Додатково підкреслено виховання негативного ставлення до дореволюційної інтелігенції, заохочення  вивчення технічних дисциплін для підготовки кадрів військово-промислового комплексу та ідейний зв'язок радянської фантастики з утопічною літературою доби Відродження. У статті зосереджено увагу на латентному деструктивному підтексті творів, який стимулював культуру недовіри, підтримку політики соціальної селекції та позитивне сприйняття мілітаризації суспільства. Таким чином, автор розглядає радянську наукову фантастику як механізм когнітивного впливу, що формував моделі поведінки, які сприяли утвердженню репресивних практик. Такий підхід дозволяє розширити уявлення про тоталітаризм, інтегруючи культурно-психологічний вимір у його дослідження.