Азербайджано-узбекистанські відносини в умовах трансформації пострадянського простору (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Анотація

У статті досліджено азербайджано-узбекистанські відносини в умовах трансформації пострадянського простору наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Проаналізовано особливості їх формування, визначено, що основою розвитку відносин стали спільний радянський історичний досвід, геополітичне розташування, прагнення до зміцнення суверенітету та пошуку нових моделей міжнародного партнерства. Особливу увагу приділено політичним контактам між керівництвом двох держав та ролі міждержавних домовленостей у формуванні стратегічного діалогу. Доведено, що взаємодія Азербайджану й Узбекистану розвивалася під впливом складних процесів становлення пострадянської системи міжнародних відносин. Розглянуто вплив внутрішньополітичних чинників, зокрема економічних реформ та безпекових викликів на характер двостороннього співробітництва. Показано, що фактор спільної культурно-цивілізаційної спадщини відіграв важливу роль у зміцненні політичного діалогу, хоча розвиток двосторонніх відносин відбувався нерівномірно та залежав від зміни зовнішньополітичних пріоритетів обох держав. Наголошено, що політична стабільність і прагнення до економічної модернізації стали важливими передумовами розвитку двосторонніх зв’язків. Зроблено висновок про те, що азербайджано-узбекистанські відносини наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. пройшли складний етап становлення в умовах глибоких політичних і геополітичних трансформацій пострадянського простору, а розвиток двостороннього партнерства визначався поєднанням спільного історичного досвіду, стратегічних інтересів та прагненням обох держав зміцнити власну незалежність. Доведено, що політична взаємодія, економічна співпраця та культурно-гуманітарні зв’язки стали основними напрямами формування стабільного партнерства між державами. Водночас зазначено, що характер відносин залежав від змін міжнародної ситуації, регіональних безпекових викликів та зовнішньополітичних пріоритетів обох країн.