Переваги й обмеження церковних організацій у протестантських громадах України: порівняльний аналіз баптистської, пʼятидесятницької та адвентистської традицій

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз організаційних моделей трьох провідних протестантських деномінацій в Україні баптистської, пʼятидесятницької та адвентистської за пʼятьма критеріями: структура влади, автономія місцевої громади, роль лідера, місіонерська ефективність і системні ризики. Методологічною основою дослідження слугує веберівська типологія авторитету (традиційний, легально-раціональний, харизматичний), що дозволяє системно зіставити організаційні принципи трьох традицій, не зводячи аналіз до суто богословських дискусій. Встановлено, що баптистська модель, яка ґрунтується на конгрегаціональній автономії, забезпечує демократизм прийняття рішень і стійкість до зовнішнього тиску, однак несе ризики фрагментації та слабшої міжгромадської координації. Пʼятидесятницька модель, базована на харизматичному лідерстві й духовній мобільності, відзначається місіонерським динамізмом і оперативністю реагування в кризових умовах, але виявляє схильність до персоналізації авторитету та організаційної нестабільності при зміні лідера. Адвентистська модель, що поєднує чотирирівневу представницьку структуру з розвиненою мережею освітніх і медичних інституцій, вирізняється стратегічною єдністю й ефективністю довгострокових гуманітарних проєктів, проте схильна до бюрократизації та зниженої гнучкості на локальному рівні. Особлива увага приділяється українському контексту повномасштабного збройного вторгнення (2022–2024), що поставило церкви перед необхідністю оперативної гуманітарної відповіді та переосмислення місіонерської парадигми. Констатується, що жодна з моделей не є апріорно оптимальною: ефективний розвиток протестантських громад в Україні потребує балансу між автономією, відповідальним лідерством і організаційною єдністю.