Формальний та смисловий аспекти символу та символізації в цифровій культурі

Автор(и)

  • Павло Васильович Кретов кандидат філософських наук, доцент Черкаський державний технологічний університет, м. Черкаси, Україна https://orcid.org/0000-0003-2593-3731
  • Богдан Володимирович Козак кандидат філософських наук, доцент кафедри соціології Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0003-0383-8004
  • Олена Іванівна Кретова кандидат педагогічних наук, доцент Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького м. Черкаси, Україна https://orcid.org/0000-0002-3947-4479

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.20401624

Ключові слова:

символ, символізація, соціальна філософія, цифрова культура, штучний інтелект, алгоритмічна медіація, наративна онтологія, смислогенерація.

Анотація

Стаття присвячена філософському осмисленню формального та смислового аспектів символу в умовах цифрової культури ХХІ століття. У дослідженні проаналізовано трансформацію процесів символізації під впливом алгоритмічної медіації, розвитку штучного інтелекту, мережевих форм комунікації та цифрових медіа. Обґрунтовано, що в сучасному інформаційному середовищі символ перестає бути виключно репрезентативним знаком і постає як динамічна, гібридна та процесуальна структура смислогенерації. Особливу увагу приділено співвідношенню формального виміру символу, пов’язаного з алгоритмічною обробкою, обчислюваністю та функціонуванням у цифрових системах, і смислового виміру, який визначається інтерпретацією, досвідом, інтенціональністю та культурним контекстом. У статті систематизовано сучасні підходи до аналізу символу в межах аналітичної, феноменологічної та метамодерної парадигм. Показано, що аналітична традиція акцентує можливість формалізації символічних структур і розглядає символ як елемент алгоритмічної системи, однак виявляє обмеженість суто синтаксичної маніпуляції символами без урахування їхнього смислового виміру. Феноменологічний підхід наголошує на тілесності, афективності та інтерсуб’єктивності символізації, демонструючи, що навіть цифрові символи залишаються вкоріненими у життєсвіті суб’єкта. Метамодерна перспектива інтерпретує символ як осцилятивну структуру, що функціонує між формою і смислом, алгоритмом і досвідом, іронією та щирістю. Окрему увагу приділено проблемі наративної онтології та ролі символу в процесах конструювання пам’яті, ідентичності й колективного досвіду. Доведено, що в цифровій культурі символ функціонує як смисловий хаб в межах мережевих і наративних структур, а процес символізації набуває розподіленого характеру через участь алгоритмів і машинних агентів у виробництві культурних форм. Проаналізовано сучасні українські та зарубіжні філософські дослідження символу, що демонструють перехід від класичної семіотики до комплексного розуміння символізації як процесу взаємодії людини, технології та цифрового середовища. У висновках обґрунтовано, що символ у цифрову епоху набуває статусу багатовимірної структури, яка поєднує формальні, смислові, наративні та технологічні виміри. Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом техно-інтенціональності, етичних аспектів алгоритмічної смислогенерації та трансформації колективної свідомості в умовах розвитку штучного інтелекту.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-26

Як цитувати

Кретов, П. В., Козак, Б. В., & Кретова, О. І. (2026). Формальний та смисловий аспекти символу та символізації в цифровій культурі. Вісник гуманітарних наук, (19). https://doi.org/10.5281/zenodo.20401624

Номер

Розділ

Філософія