Теорія і практика журналістської та редакторсько-видавничої діяльності в цифровому середовищі: філософсько-освітній вимір

Анотація

Стаття присвячена філософсько-теоретичному осмисленню трансформації підготовки журналістів та редакторів в умовах цифрової конвергенції, алгоритмізації комунікацій та викликів воєнного стану. Досліджено подвійну природу журналістської та редакторсько-видавничої діяльності як поєднання творчо-аналітичної практики та технологічно організованого процесу дистрибуції контенту. На прикладі досвіду Українського державного університету імені Михайла Драгоманова проаналізовано зміну епістемологічних та аксіологічних засад фахової підготовки. Обґрунтовано перехід від традиційних лінійних моделей навчання до мережевої, децентралізованої архітектури освітнього процесу. Визначено, що ключовим завданням сучасної медіаосвіти є формування фахівця-гібрида, який поєднує ролі автора, куратора контенту та медіапідприємця. Особливу увагу приділено етико-ціннісному аспекту професії як головному механізму протидії дезінформації в епоху постправди. Узагальнено низку методологічних підходів (компетентнісний, конвергентно-медійний, адаптивно-кризовий), що забезпечують підготовку фахівців, здатних до критичної інтерпретації тем у глобальному цифровому просторі.