Візуальна ідентичність і естетика тілесності в умовах цифровізації: від практик краси до філософії самоконструювання особистості

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена глибокими трансформаціями візуальної культури та тілесності в умовах цифровізації, що змінюють способи самосприйняття та самоконструювання особистості. У сучасному суспільстві естетичні практики перестають бути лише інструментами зовнішнього вдосконалення і набувають статусу соціокультурних механізмів формування ідентичності, що потребує їх філософського осмислення. Метою статті є аналіз візуальної ідентичності та естетики тілесності як взаємопов’язаних феноменів, які визначають процес самоконструювання особистості у цифрову епоху. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософський, культурологічний та соціально-психологічний аналіз, а також методи узагальнення наукових джерел і концептуального моделювання.

У результатах дослідження встановлено, що візуальна ідентичність формується як багатовимірний феномен, у якому тілесність виступає простором взаємодії внутрішнього самосприйняття та зовнішньої соціальної репрезентації. Доведено, що естетичні практики виконують не лише декоративну функцію, але й впливають на самооцінку, психоемоційний стан і соціальну активність особистості. Визначено, що розвиток цифрових технологій, зокрема VR/AR та штучного інтелекту, сприяє формуванню гібридної тілесності та множинних форм ідентичності, що поєднують фізичний і віртуальний виміри. Запропоновано концептуальну модель самоконструювання особистості, яка відображає взаємозв’язок між естетичними практиками, самосприйняттям і цифровою репрезентацією.

У висновках підкреслено, що естетика тілесності набуває екзистенційного значення, виступаючи важливим інструментом саморефлексії та самовираження. Дослідження відкриває нові перспективи для філософського осмислення природи людини в умовах цифрової реальності та формування сучасних підходів до аналізу ідентичності.