Діалог як форма соціальної онтології у філософії комунікації

Автор(и)

  • Андрій Васильович Захарчук аспірант, кафедра ЮНЕСКО з наукової освіти, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Київ, Україна https://orcid.org/0009-0004-9463-7172
  • Тетяна Миколаївна Свідло кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-4418-0109
  • Марина Іванівна Сторожик викладач кафедри філософії, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-6412-5182

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.17309409

Ключові слова:

соціальна взаємодія, комунікативні бар’єри, рефлексивні компетенції, етична відповідальність, соціальна згуртованість, адаптивні стратегії, багатовимірний діалог.

Анотація

Метою дослідження є аналіз діалогу як фундаментального елементу соціальної онтології у межах філософії комунікації, з’ясування його сутнісного статусу, значення для формування соціальної реальності та практичного потенціалу для подолання комунікативних бар’єрів, розвитку моделей соціальної взаємодії та формування стійких соціальних практик у сучасному суспільстві. У роботі застосовано комплексну методологічну практику, що поєднує теоретичний аналіз, порівняльне оцінювання класичних і сучасних філософських джерел, огляд міждисциплінарних засад, зокрема концептуальне моделювання процесів соціальної комунікації та їхнього впливу на практичні сфери діяльності. Результати дослідження показують, що діалог є багатовимірним механізмом, що інтегрує когнітивні, оцінні, конативні та прагматичні компоненти, забезпечуючи ефективний обмін значеннями, етичну координацію, усвідомлену взаємодію та колективне ухвалення рішень. Встановлено, що практичне застосування діалогічних принципів сприяє підвищенню рівня взаєморозуміння, розвитку толерантності, зміцненню соціальної згуртованості та формуванню адаптивних стратегій у складних організаційних, міжособистісних та міжкультурних контекстах, зокрема воно стимулює конструктивне розв’язання конфліктних ситуацій. Наголошено, що діалог стимулює розвиток рефлексивних компетенцій учасників взаємодії, даючи змогу критично переосмислювати власні припущення, враховувати альтернативні погляди, виробляти колективні смисли та спільно будувати комунікативні моделі для досягнення ефективних результатів. Крім того, результати демонструють, що впровадження діалогічної парадигми у навчальні, організаційні та управлінські практики забезпечує подолання комунікативних бар’єрів, оптимізацію соціальної взаємодії та сприяє формуванню адаптивних і стійких соціальних систем. Отже, діалог є не лише теоретичною категорією, а й практичним інструментом, що значною мірою впливає на соціальні процеси, етичну відповідальність, когнітивне та культурне збагачення, стабільність комунікативних практик у сучасному глобалізованому суспільстві.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-10

Як цитувати

Захарчук, А. В., Свідло, Т. М., & Сторожик, М. І. (2025). Діалог як форма соціальної онтології у філософії комунікації. Вісник гуманітарних наук, (12). https://doi.org/10.5281/zenodo.17309409

Номер

Розділ

Філософія