Створення «музеїв СВО» на окупованих територіях як елемент геноцидної війни Росії проти України

Автор(и)

  • Андрій Валерійович Іванець кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та масових штучних голодів Національного музею Голодомору-геноциду, Україна https://orcid.org/0000-0001-7167-8183

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.17089933

Ключові слова:

окупація, пропаганда, інформаційна війна, геноцид, воєнні злочини, міжнародне право.

Анотація

Стаття аналізує створення так званих «музеїв СВО» на тимчасово окупованих територіях України як елемента інформаційно-психологічної війни Російської Федерації проти України. Дослідження розкриває їхню роль у пропаганді агресивної війни, спотворенні історичних фактів, героїзації незаконних збройних формувань та легітимації окупаційного режиму. Особлива увага приділена правовому аналізу діяльності цих установ, яка порушує норми міжнародного права, включаючи Женевські конвенції, Конвенцію про запобігання злочину геноциду та українське законодавство (стаття 436-2 Кримінального кодексу України).

У статті досліджуються механізми впливу цих музеїв на морально-психологічний стан населення та зокрема молоді, процес їхньої мілітаризації та індоктринації. Аналізуються зусилля російських державних структур, включаючи Міністерство культури РФ, Міністерство освіти і науки, Президентський фонд культурних ініціатив та провідні російські музеї, спрямовані на організацію цих пропагандистських центрів.

Окрему увагу приділено документуванню злочинних дій окупаційної адміністрації та російських державних установ щодо використання культурної спадщини для легітимації агресії. Запропоновані рекомендації включають міжнародний правовий тиск, інформаційний спротив, захист прав українських громадян на окупованих територіях та моніторинг з боку міжнародних організацій.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-08-31

Як цитувати

Іванець, А. В. (2025). Створення «музеїв СВО» на окупованих територіях як елемент геноцидної війни Росії проти України. Вісник гуманітарних наук, (10). https://doi.org/10.5281/zenodo.17089933