Дипломатична співпраця між Західноукраїнською Народною Республікою та Директорією УНР

Анотація

У даній статті йдеться про військово-політичну та дипломатичну співпрацю між Західноукраїнською Народною Республікою та відновленою Українською Народною республікою. Метою є аналіз дипломатичного співробітництва між ЗУНР і Директорією УНР через розкриття ходу вироблення й здійснення зовнішньополітичної побудови. Застосовано метод системного аналізу, який дозволяє розглянути взаємовідносини між Директоріє УНР і ЗУНР як підсистему глобальної системи міжнародних взаємин у доволі складний історичний етап, вистежити зв’язки і взаємовплив даних суб’єктів. Охарактеризовано стан наукової розробки теми. Проналізовано досягнення й збитки утворення та існування загальноукраїнської зовнішньополітичної служби. Доведено, що остаточне завершення дипломатичної співпраці між ЗУНР та УНР практично закінчилося укладенням Варшавського договору між Ю. Пілсудським і С. Петлюрою, що встановив недопустиму для галичан згоду УНР на окупацію Польщею Східної частини Галичини і відхід від колишніх соборницьких актів. З’ясовано,  що для досягнення успіху необхідна була значна сила, щоб подолати цих супротивників і змусити їх визнати нашу перемогу та право на самоозначення.

Характеризуючи дипломатичне співробітництво та військово-політичний союз між Директоріє УНР і Західноукраїнською Народною Республікою, зроблено висновок, що, незважаючи на короткий час існування, об’єднання в єдину українську державу відповідало вимогам періоду та інтересам народів двох утворень. Однак ситуація, постійна війна на всіх фронтах і не завжди вдало обрана та узгоджена зовнішня політика політичних лідерів обох держав, які діяли в той складний період, не дали змоги здійснити прагнення обох частин єдиного українського народу.

Дипломатичне партнерство ЗУНР та УНР, попри його короткочасність, заклало підґрунтя ідеї соборності, яка надалі стала ключовою у боротьбі за незалежність України протягом XX століття. Поглиблення знань про недоліки та помилки дипломатичної взаємодії ЗУНР і УНР дозволяє сучасним політикам уникати аналогічних прорахунків в умовах міжнародних переговорів та внутрішньополітичної інтеграції.