Еволюція ролі України в міжнародних відносинах: від становлення державності до формування нової архітектури європейської безпеки (1991–2024)

Автор(и)

  • Олександр Миколайович Кадол кандидат історичних наук, доцент кафедри професійної та соціально-гуманітарної освіти, Криворізький національний університет, м. Кривий Ріг, Україна https://orcid.org/0000-0001-6567-6878
  • Олена Валентинівна Кравченко доктор історичних наук, професор, доцент, Навчально-науковий інститут міжнародних відносин, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0001-6524-1997
  • Оксана Миколаївна Сідлецька асистент кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної освіти, Навчально-науковий інститут заочної і дистанційної освіти, Заклад вищої освіти «Подільський державний університет», м. Кам'янець-Подільський, Україна https://orcid.org/0009-0007-4308-7774

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.15687883

Ключові слова:

євроінтеграція, Європейський Союз, міжнародні відносини, НАТО, США, Україна

Анотація

Одним із перших і найважливіших завдань для України у 1991 р. було здобуття міжнародного визнання. Референдум 1 грудня 1991 р. був визнаний державами світу як демократичний. Першими Україну як суверенну державу визнали Польща та Канада. Важливим було визнання незалежності України з боку її найближчих сусідів та великих держав. Цей процес свідчив про визнання України як суб’єкта міжнародного права та відкривав нові можливості для співпраці.

Асоціація з Європейським Союзом стала стратегічною метою зовнішньої політики держави. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у 2014 р. стало значним досягненням і відкрило нові перспективи для розвитку української економіки, політики та суспільства. Однак, шлях до ЄС виявився складним і супроводжувався численними викликами, зокрема, російською агресією. 23 червня 2022 р. Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Мета статті полягає в ретроспективному огляді віхових подій в міжнародних відносинах після 1991 р., до яких Україна була безпосередньо залучена як суб’єкт цих відносин.

Методологічною основою статті є принцип історизму, як один із засадничих у науковому інструментарії для вивчення явищ та процесів. Проблемно-хронологічний метод передбачає огляд широкої проблематики міжнародної політики крізь призму більш деталізованого підходу. Метод критичного аналізу джерел використаний при вивчення законодавчої бази діяльності України в сфері міжнародних відносин, а також при розгляді перебігу тих чи інших подій, що безпосередньо пов’язані із тематикою статті.

Співпраця з НАТО і США є важливим напрямком зовнішньої політики України. Партнерство з цими країнами спрямоване на зміцнення безпеки України, реформування сектору безпеки і оборони, а також на демократичні перетворення в країні. Російська агресія на сході України значно посилила бажання українського суспільства інтегруватися в євроатлантичні структури.

Дослідження виявило, що ключові етапи міжнародного визнання, євроінтеграції та євроатлантичної інтеграції України відображають неперервну боротьбу за суверенітет та формування її самостійної ролі як активного суб'єкта міжнародних відносин.

Акцентовано увагу на взаємозв'язку між внутрішніми трансформаціями України та її зовнішньопополітичними пріоритетами, зокрема в контексті російської агресії, висвітлюючи, як це впливає на формування нової архітектури європейської безпеки.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-04-30

Як цитувати

Кадол, О. М., Кравченко, О. В., & Сідлецька, О. М. (2025). Еволюція ролі України в міжнародних відносинах: від становлення державності до формування нової архітектури європейської безпеки (1991–2024). Вісник гуманітарних наук, (6). https://doi.org/10.5281/zenodo.15687883