Земельна реформа Української держави (квітень – листопад 1918 р.): законодавче забезпечення, особливості проведення, результати

Анотація

Метою наукової статті є проаналізувати процеси формування основних засад, перебіг законодавчого забезпечення, етапів реалізації та результатів реформування земельних правовідносин у період Української держави (квітень-листопад 1918 р.). Окреслено наступні дослідницькі завдання: розкрити концептуальне бачення новою владою засад земельної реформи; дослідити питання організаційно-правового забезпечення та реалізації на практиці задекларованих земельних змін з врахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників та зобов’язань; вказати на комплекс факторів, які завадили урядовим колам Української держави провести ефективну земельну реформу.

Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності, системності. Застосовані методи аналізу та синтезу, узагальнення, історико-порівняльний метод дозволили дослідити організаційно-правове забезпечення, особливості проведення та результати земельної реформи у період Української держави П. Скоропадського.

Результати дослідження свідчать про те, що в цілому прогресивні засади аграрних перетворень, запропонованих гетьманською владою не були повністю реалізовані на практиці. Перешкодами на шляху реалізації земельної реформи були: відсутність стабільної урядової команди з впровадження аграрних перетворень; активізація поміщицьких «реставраційних» дій; деструктивна позиція більшості українських політичних сил; фінансова та технологічна незабезпеченість земельної реформи; селянський повстанський та партизанський рух; окупаційна поведінка керівництва держав Четвертного союзу; брак часу для реалізації гетьманської програми земельної реформи.