Відносини УСРР з країнами Балтії (1922-1940 рр.)

Анотація

У  статті досліджується відносини УСРР з країнами Балтії (Литвою, Латвією та Естонією) протягом 1922-1940 рр. (у міжвоєнний період). Встановлено, що повноважним представником УСРР у Литві, Латвії та Естонії був  призначений Євген Терлецький. Однак, вже у травні 1922 р. дипломатичні представництва УСРР у країнах Прибалтики були ліквідовані. Усі повноваження з ведення міжнародних справ перейшли у відання єдиного уряду РСФРР, а згодом – до Народного комісаріату закордонних справ утвореного СРСР.

У 1922 р. Народний комісаріат закордонних справ УСРР засвідчив, що Представником Литовської Демократичної республіки в УРСР призначений професор Вітовт Мошинські. Також, НКЗС УСРР наголосив, що віднині громадянин Вітовт Мошинські користується всіма правами екстериторіальності, на підставі чого багаж його та всі речі є недоторканними та жодному огляду не підлягають. Уповноваженими Литви по справам біженців в Україні став Г.Е Ульман, який переїхав в Україну разом з дружиною І.Ф. Ульман.

Щодо відносин УСРР з Латвією та Естонією, то незалежна Латвійська Республіка не мала офіційних дипломатичних відносин з Українською РСР (як частиною Радянського Союзу), але двосторонні контакти все ж відбувалися. Економічні зв'язки, культурний обмін та переміщення тисяч латвійських біженців, які прагнули повернутися на батьківщину після Першої світової війни, були обмежені. У 20-х та 30-х роках у межах СРСР відбувалася обмежена торгівля та транзит. У Ризі та українських містах діяли різні товариства та представництва, які забезпечували культурні контакти та обмін прес-інформацією. На відміну від Латвії, Естонія встановила офіційні дипломатичні контакти з Радянським Союзом. Так, Естонія та Українська Радянська Соціалістична Республіка визнали одна одну договором, підписаним 25 листопада 1921 р.

Загалом, дипломатичні, міграційні та культурні відносини між країнами Балтії та Україною завершилися у 1940 р. з окупацією країн Прибалтики СРСР.