Отто фон Бісмарк в німецькій колективній історичній пам'яті

Анотація

У статті проаналізовано еволюцію оціночного ставлення до Отто фон Бісмарка в німецькій колективній історичній пам'яті. Мета статті полягає у висвітленні зміни образу канцлера Бісмарка в німецькій колективній пам'яті різних історичних епох. Методологія статті ґрунтується на ретроспективному методі, історико-генетичному методі, історико-порівняльному методі, історико-описовому методі. Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні досвіду цілеспрямованого формування «залізним канцлером» свого образу в історії, символом чого стали мемуари. Висвітлено корекцію цього образу за часів кайзера Вільгельм ІІ як антипода Бісмарка в історії другого рейху. Перша світова війна адептам Бісмарка задавалася втіленням його історичної місії. Поразка другого рейху в Першій світовій війні визначила суперечливість ставлення еліт і суспільства Веймарської республіки до Бісмарка. Республіка була не стільки демократією, скільки форматом конкурентного авторитаризму, властивого «залізному канцлеру». Нацистський Третій рейх ідентифікував себе як справжнього реставратора спадку Бісмарка. У висновках зазначається, що Федеративна Республіка Німеччина в своїй історичній політиці заперечувала спадок Третього рейху, але адаптувала тяглість інших періодів національної історії. В 1950-ті роки відбулася інституалізація пам'яті про Бісмарка через створення музею. Німецька Демократична Республіка класифікувала Бісмарка як ворога Маркса та оцінювала його історичний спадок у вузьких класових категоріях. Після 1990 року образ Бісмарка в німецькій колективній пам'яті став різноманітним. Ліберальна частина німецького суспільства вважає його ворогом ліберальної демократії. Національно-консервативна частина німецького суспільства ідеалізує історичний спадок Бісмарка.