Дослідження персоналії Василя Ляскоронського українськими істориками

Анотація

Професор Василь Ляскоронський (1859 – 1928) – український історик, археолог, етнограф, нумізмат, картограф, представник старшої генерації Київської школи істориків Володимира Антоновича, що дала світові близько сорока видатних і талановитих учених, які становили еліту української історичної науки кінця ХІХ – початку ХХ ст., була складовою Школи істориків Університету Св. Володимира у ХІХ ст. Персоналія Василя Ляскоронського займає почесне місце серед них. Для Київської школи істориків Володимира Антоновича були характерні комплексність дослідження, ґрунтовність джерельної бази та наукового апарату досліджень, глибоке проникнення в суть проблеми. Ці ж риси характеризують наукову спадщину Василя Ляскоронського. Науковий доробок представників Київської школи істориків Володимира Антоновича дає підстави вважати її першою національною школою дослідження історії України. Василь Ляскоронський залишив помітний внесок в історії вивчення української минувшини, прожив плідне і цікаве життя. Однак його персоналію вивчали мало, його життя і наукова спадщина малодосліджені. Мета дослідження – проаналізувати праці українських істориків, які досліджували персоналію Василя Ляскоронського у 1929 – 2025 рр. Методологічною основою дослідження є застосування історико-хронологічного, ретроспективного, біографічного, порівняльно-історичного, системно-структурного, історико-типологічного методів. Проведений нами аналіз досліджень персоналії Василя Ляскоронського українськими істориками за 1929 – 2025 рр. засвідчив, що постать науковця досліджували у контексті розгляду його біографії, у спогадах про цю особистість, у побіжній характеристиці життєвого шляху та наукової спадщини, у діяльності як картографа, професора Ніжинської школи вищих наук, археолога, у листуванні як нумізмата, у його спогадах про Володимира Антоновича. Проте ці дослідження лише торкалися зазначених вище питань і не розкривали персоналію Василя Ляскоронського глибоко і всебічно як вченого і людину. Життя, наукова, значна архівна спадщина, епістолярій Василя Ляскоронського не втратили свого значення сьогодні і чекають на ґрунтовне вивчення, осмислення та популяризацію молодим поколінням українських дослідників ХХІ ст. Цим ми віддаємо шану поколінню вчених, яке своєю науковою працею та суспільною діяльністю закладало фундамент сучасної України, її науки, освіти, культури.