Соціальна критика користолюбства у творчості Григорія Сковороди як історичний вимір антикорупційної думки

Анотація

Метою статті є комплексний історико-філософський аналіз соціальної критики користолюбства у творчості Григорія Сковороди як складника історичного виміру антикорупційної думки в українській інтелектуальній традиції. У роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, зокрема історико-філософський, герменевтичний, історико-порівняльний, історико-генетичний, проблемно-хронологічний методи, а також елементи інтелектуальної історії, що дало змогу розкрити зміст етичних концептів Григорія Сковороди в контексті суспільно-політичних трансформацій другої половини XVIII ст.

Проаналізовано історичні та соціокультурні чинники формування світогляду мислителя, охарактеризовано його соціальну критику користолюбства, жадоби, марнославства, прагнення до неправедного збагачення та зловживання владою, що знайшли відображення у байках, діалогах, притчах і філософських творах. Встановлено, що, попри відсутність у лексиці Григорія Сковороди поняття «корупція» в сучасному значенні, його морально-етичні погляди містять виразний антикорупційний потенціал, який ґрунтується на засудженні служіння особистій вигоді, культу багатства та владолюбства. Особливу увагу приділено концепції «сродної праці», яку обґрунтовано як етичну альтернативу соціальним практикам, заснованим на кар’єризмі, користолюбстві та неправедному збагаченні. Доведено, що принцип відповідності професійної діяльності природному покликанню людини формує моральні передумови доброчесного публічного служіння та мінімізує ризики виникнення корупційних практик. Обґрунтовано, що антикорупційні смисли спадщини Григорія Сковороди мають позаінституційний характер і базуються на принципах внутрішньої свободи, моральної саморегуляції, особистої відповідальності та служіння суспільному благу.

Зроблено висновки, що соціальна критика користолюбства у творчості мислителя є важливим історичним джерелом формування української традиції доброчесності та становить значний науковий інтерес для сучасних історичних, філософських і міждисциплінарних досліджень проблем антикорупційної культури, етики публічного управління та інтелектуальної історії України.