Про пізнавальні межі штучного інтелекту: здивування і суперечність у діалектичній перспективі

Анотація

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні того, що здатність до здивування є необхідною умовою мислення у діалектико-логічному сенсі, і що трансформерна архітектура великих мовних моделей (LLM) структурно виключає цю здатність через відсутність конститутивних умов здивування як пізнавального акту.

Методологічною основою дослідження є діалектична логіка у традиції Канта і Гегеля. Застосовується аналіз через категорії визначення, заперечення, суперечності та зняття, які дозволяють описати структуру пізнавального акту незалежно від питання про суб'єктивний досвід. Архітектура трансформера розглядається не як технічний об'єкт, а як реалізація певного способу діяльності з поняттями, який зіставляється з тим, що діалектична логіка описує як мислення. Таке зіставлення стає можливим завдяки тому, що сучасна технічна документація дозволяє концептуально точно описати операції моделі при генерації.
Результати дослідження показують, що здивування є не психологічним станом, а структурним моментом пізнання, що вимагає трьох конститутивних умов. По-перше, наявності стійкого поняття, здатного вступити в конфлікт з дійсністю — на відміну від статистичного розподілу імовірностей, яким оперує трансформер. По-друге, здатності утримувати попередні визначення як зняті моменти у сенсі гегелівського Erinnerung — на відміну від марківського вікна контексту, що щоразу починається з нуля. По-третє, здатності перетворити виявлену суперечність на імпульс руху до більш конкретного поняття — на відміну від нейтралізації суперечності через вибір статистично когерентного продовження.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено систематичний аналіз пізнавальних можливостей LLM засобами діалектичної логіки через поняття здивування як структурного моменту пізнання. На відміну від існуючих підходів, які апелюють до відсутності свідомості або — як у Вудса — визнають у машині часткове логічне визначення, запропонований підхід дозволяє провести якісну, а не лише кількісну межу між обчисленням і мисленням. Показано, що ця межа є іманентною — вона випливає з самого поняття трансформерної архітектури — а не зовнішньою технічною характеристикою.
Висновки. Трансформерна архітектура LLM структурно виключає всі три умови здивування, і це виключення є іманентним, а не технічним. Визначальна здатність судження реалізується трансформером з ефективністю і масштабом, недосяжними для людини. Рефлектуюча здатність судження — формування нового загального для даного часткового, що починається зі здивування перед суперечністю — залишається людською задачею не з технічних, а з архітектурно-логічних причин. Це розмежування є адекватною основою для розуміння того, чим є і чим не є сучасний штучний інтелект.