Генеративна творчість: культурологічна розвідки з’ясування дефініцій

Анотація

Стаття присвячена концептуальному осмисленню феномену генеративної творчості як якісно нової форми людино-машинної взаємодії, що виникає внаслідок інтеграції генеративного штучного інтелекту у творчі практики. Методи. Дослідження спирається на підхід концептуальної рамки, що передбачає систематичну роботу з поняттями – їх виявлення в існуючій літературі, зіставлення, переосмислення та інтеграцію в нову аналітичну структуру. Проведено критичний синтез класичних психологічних теорій творчості (структурних, системних, реляційних та розвиткових моделей) із сучасними дослідженнями у сфері генеративного штучного інтелекту та людино-машинної співтворчості. Порівняльний аналіз здійснено на матеріалі ключових публікацій 1961–2025 років у галузях психології творчості, когнітивних наук, філософії та культурології.

Результати. Встановлено, що жодна з наявних концептуальних моделей творчості не є самодостатньою для опису феномену генеративної творчості. Згідно виявленого рівня технічної автономії та суб'єктності, виокремлено три основні режими людино-машинної творчої взаємодії: застосування ШІ в якості інструменту розширення людських можливостей без суттєвої трансформації творчого процесу, форма «творчої синергії», де людина та ШІ діють як рівноправні партнери, взаємно формуючи та збагачуючи творчий процес; форма «симбіозу», де межа між людським і машинним внеском стає концептуально нерозрізненною, утворюючи єдину розподілену творчу систему. Доведено, що поява генеративного ШІ трансформує не лише інструментальне поле творчості, а й онтологічний статус авторства, структуру відносин між творцем й аудиторією.

Висновки. «Генеративна творчість» є теоретично обгрунтованим поняттям для культурологічного аналізу нових форм людино-машинної взаємодії. Запропонована концептуальна рамка заповнює наявну прогалину між психологічними дослідженнями творчості та філософськими дебатами про природу машинної агентності, пропонуючи культурологічну перспективу, що враховує соціальний, ціннісний і символічний виміри генеративної творчості. Подальші дослідження мають бути спрямовані на емпіричну верифікацію запропонованої рамки на матеріалі конкретних культурних практик та розробку нормативних підходів до регулювання людино-машинної співтворчості.