Позитивізм як теоретична складова досліджень Івана Франка у царині фольклористики

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню ролі ідей позитивізму як теоретико-методологічних засад фольклористичних досліджень одного з видатних українських діячів – Івана Франка (1856 – 1916). Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що на цей рік припадають 170-річчя від дня його народження та 110-річчя від дня смерті. Фольклористичні праці І. Франка і дослідження про нього дозволяють поставити проблему вибору вченим позитивізму як основи відповідних наукових пошуків. Метою статті є виявити близькі до позитивізму ідеї І. Франка на початку його наукового шляху, після чого, враховуючи здобутки інших учених, розкрити роль позитивізму у його фольклористиці.  Методи. Для ілюстрації ідей І. Франка і сучасних українських учених було застосовано метод доксографії у формі цитування. Функціональний аналіз дозволив виявити місце ідей позитивізму у фольклористиці І. Франка, а компаративний – уточнити позиції дослідників його наукової спадщини. Методом отримання висновків став аналітико-синтетичний. У результаті дослідження виявлено, що І. Франко цікавився фольклором ще з підліткового віку, а одна з його перших наукових праць ставить вимогу реалістичності мистецтва. Досліджуючи різні зразки літератури і творів усної народної творчості, вчений послідовного розглядав їх як явища, цілком придатні для наукового вивчення, за аналогією до природознавства. Підсумком фольклористики І. Франка є вимога критичного вивчення творів усної народної словесності за вимогами культурно-історичної школи в її позитивістській версії, оформленій І. Теном. Висновки. 1. Частково самостійно, а вирішальним чином під впливом Михайла Драгоманова Іван Франко опанував теоретичні ідеї першого позитивізму як методологічні засади власних досліджень у царині гуманітарних наук загалом і фольклористики зокрема. 2. Залучення вченим ідей інших фольклористичних шкіл: міфологічної, антропологічної, міграційної, компаративістичної та філологічної відбувалося з метою доповнення здобутків першого позитивізму, в колі яких на межі 1870 – 1880 років отримала нове життя культурно-історична школа. Змістом Франкової фольклористики стало вивчення зразків усної народної творчості за аналогією до природних явищ і з застосуванням еволюційної теорії. 3. Сучасні українські вчені одностайні в тому, що ідеї позитивізму у формі, наданій їм культурно-історичною школою, є ключовими теоретико-методологічними засадами пошуків І. Франка у царині фольклористики. Перспективи подальших досліджень з тематики, дотичної до даної статті, полягають у вивченні особливостей теоретичних засад пошуків Івана Франка у різних галузях гуманітарних наук.