Маніпуляція масовою свідомістю у цифрову епоху: онтологічний поворот

Анотація

У статті здійснено філософський аналіз феномену маніпуляції масовою свідомістю в умовах «онтологічного повороту», що набуває критичного значення в контексті глобальних гібридних викликів. Маніпуляція масовою свідомістю, яка в епоху Модерну виступала як інструментальне доповнення до політичного чи економічного панування, у першій третині XXI століття трансформується у тотальний онтологічний поворот. Глобальна інфраструктура даних створює нову онтологічну реальність. Людство більше не використовує цифрові пристрої просто як інструменти. Воно вже існує всередині алгоритмічно згенерованого світу, а сама реальність виступає як керований сервіс. У цьому контексті маніпуляція перестає бути епізодичним впливом і перетворюється на постійний фон людського існування, що багато у чому визначає структуру нашого досвіду. Можна констатувати, що буття-в-інтерфейсі замінює Гейдеггерівське буття-в-світі, де світ постає як масив даних, які придатні для когнітивного дизайну.   Дослідження також торкається питань тотальної цифровізації, гносеології симулякрів та перспектив неогуманістичного опору в умовах гіпералгоритмізації.

Мета дослідження полягає у здійсненні філософського аналізу маніпуляції масовою свідомістю через призму онтології інтерфейсу, критику предиктивних моделей та обґрунтування шляхів повернення до автентичної суб’єктивності. Дослідження базується на методології «глибинного занурення», контент-аналізу, що надає можливість репрезентувати онтологічну деконструкцію світу, антропологічну радикалізацію концепту «смерті суб’єкта».

Результати дослідження підтвердили, що маніпуляції можливі, коли суб’єкт втрачає можливість верифікації реальності, своєї соціальної присутності. Проаналізовано трансформацію маніпулятивних стратегій від класичної ідеологічної обробки до сучасних механізмів «предиктивних моделей» та концепції «наглядового капіталізму».  Обґрунтовано концепцію «онтологічного повороту» та стратегію екзистенційного акту відновлення людської автономії та автентичної суб’єктивності. Доведено, що сучасна маніпуляція є не лише психологічним впливом, а онтологічною операцією, що вимагає етичної відповіді.

У висновках визначено, що онтологія інтерфейсу заміщує реальний досвід симуляцією. Маніпуляція  стає всеохоплюючою, але неочевидною для суб’єкта, який сприймає код як реальність. У процесі маніпуляції відбувається колонізація реальності штучним інтелектом, де людина поступово стає лише джерелом ентропії, що підлягає впорядкуванню кодом. Поступово  людське буття стає лише додатком до алгоритму. Можна констатувати, що цифровізація життєвого світу поступово призводить до того, що називається «епістемним зникненням світу».

Отже, відновлення онтологічної суверенності вимагає розриву з логікою інтерфейсу, вимагає повернення до втіленого досвіду, що чинить опір оцифруванню, вимагає повернення реальності тіла та речей. Питання про те, де закінчується алгоритм і починається людина, стає питанням онтологічного виживання суб’єкта як вільної істоти в епоху тотального нагляду. Маніпуляція - це не лише неправда про світ, це створення світу. Створюється постправда як структурний елемент реальності. Для постправди істина заважає процесу  управління поведінкою суб’єкта. Кожен  акт свідомості суб’єкта виступає лише рядком у коді нейромережі панування. Спротив онтологічній деструкції починається з повернення до присутності «тут-і-зараз» та визнання непізнаваної глибини Іншого. Тільки через відмову від алгоритмічного комфорту ми можемо сподіватися на відновлення людської гідності в цифровому світі.