Інститут обмеження свободи слова у правових системах США та країн Європи (ХХ – початок ХХІ ст.): історична еволюція та соціоправові виміри

Анотація

Актуальність наукового пошуку зумовлена необхідністю теоретичного обґрунтування та оптимізації сучасної української практики захисту інформаційного суверенітету в умовах повномасштабної гібридної агресії, що вимагає проведення комплексного порівняльно-історичного аналізу правових і соціокультурних моделей обмеження свободи вираження поглядів у США та країнах Західної Європи. Методологічний інструментарій цієї розвідки базується на принципах об’єктивності та системності, де застосування порівняльно-правового та історико-генетичного методів дозволило детально простежити еволюцію інституту свободи слова в англосаксонській та романо-германській правових сім'ях. За допомогою соціокультурного та герменевтичного аналізу було глибоко досліджено соціоправові передумови виникнення концепції «войовничої демократії» та трансформацію відповідних судових прецедентів, тоді як метод системно-структурного аналізу та формально-юридичний метод дали змогу оцінити дієвість сучасного законодавства України у сфері медіа та кримінального права під час дії правового режиму воєнного стану.

У ході дослідження з’ясовано, що ліберальна модель США історично тяжіє до абсолютизації індивідуального комунікативного імунітету від державного втручання, тоді як західноєвропейський досвід сформував комунітарну парадигму, де свобода слова детермінується обов’язками особи перед суспільством. Доведено, що ключовим етапом розвитку європейського права став міжвоєнний колапс Ваймарської республіки, який зумовив виникнення теорії «войовничої демократії» Карла Левенштайна. Цей оборонний імператив легітимізував позбавлення базових прав у разі їхнього зловживання задля демонтажу конституційного ладу, що відображено в Основному законі ФРН та практиці Європейського суду з прав людини. Встановлено, що сучасна Україна правомірньо рецепіювала цей європейський досвід через механізми воєнного стану, деколонізації та криміналізації інформаційного пособництва ворогу, хоча водночас виявлено й соціоправові ризики тривалого обмеження публічного дискурсу, зокрема прихований негативний вплив громадянської самоцензури на інституційну стійкість держави.