Пропаганда та метамодерні дискурсивні практики: еклектична ідентичність

Анотація

У статті здійснено міждисциплінарний аналіз трансформації пропаганди в умовах метамодерної культурної парадигми на перетині теорії комунікації, соціальної філософії та психології. Обґрунтовано, що пропаганда в сучасному цифровому середовищі втрачає статус виключно інструментального засобу маніпуляції та набуває рис структурного елемента дискурсивної реальності, який впливає не лише на зміст інформації, але й на способи її сприйняття, інтерпретації та інтеріоризації. Теоретичну основу дослідження становить концепція комунікативної раціональності Ю. Габермаса та її сучасні інтерпретації, що дозволяє співвіднести нормативний ідеал дискурсивної практики з реальною гібридною природою сучасних комунікативних процесів. З’ясовано, що в умовах метамодерну відбувається розмивання меж між дискурсивними та недискурсивними формами комунікації, що сприяє інтеграції пропагандистських елементів у повсякденні практики культурної взаємодії. Запропоновано типологію комунікативних практик, дотичних до пропаганди (раціонально-дискурсивні, стратегічні, афективно-символічні, алгоритмічно-модульовані, іронічно-метамодерні), а також визначено їхню роль у формуванні еклектичної ідентичності. Обґрунтовано, що еклектичність виступає як адаптивна форма організації суб’єктності в умовах множинності та суперечливості інформаційних потоків, однак водночас супроводжується ризиками фрагментації та зниження рівня критичної рефлексії. Особливу увагу приділено аналізу можливості інверсійного використання ворожої пропаганди як ресурсу для підвищення ефективності національних комунікаційних стратегій і нівеляції маніпулятивного впливу. Визначено ключові механізми такої взаємодії, зокрема деконструкцію, реконтекстуалізацію та метакомунікативне викриття. У контексті російсько-української війни аргументовано, що інформаційний вимір конфлікту виступає важливим чинником формування колективної ідентичності та соціальної мобілізації. Виснувано неможливість повного усунення пропагандистських конотацій у сучасному дискурсі й обґрунтовано необхідність їхньої рефлексивної регуляції.