Епістемологічні трансформації ментальності та смисловий коворкінг з великими мовними моделями

Анотація

У статті здійснюється філософсько-антропологічний та епістемологічний аналіз трансформацій людської ментальності в умовах поширення великих мовних моделей і генеративного штучного інтелекту. Досліджується вплив LLM на структуру пізнання, формування смислів, когнітивні практики та творчий досвід сучасної людини. Обґрунтовується теза щодо того, що генеративний штучний інтелект є не лише технологічним інструментом, а чинником глибокої зміни способу існування людини у цифровій культурі, маркером виникнення новітнього середовища як передовсім когнітивного простору. Особлива увага приділяється аналізу трансформації класичної моделі суб’єкта пізнання, яка поступово переходить від автономного мислення до алгоритмічно опосередкованих форм когнітивної діяльності. Визначено, що великі мовні моделі змінюють характер доступу до знань, посилюють тенденції до фрагментарного сприйняття інформації та формують новий тип епістемічної адикції. У роботі розглядаються позитивні та негативні аспекти використання генеративного штучного інтелекту. До позитивних тенденцій віднесено демократизацію доступу до знань, розвиток персоналізованого навчання, прискорення міждисциплінарного синтезу та розширення можливостей творчої взаємодії людини і цифрових систем. Серед основних ризиків виокремлено стандартизацію мислення, поверховість пізнавальних практик, девальвацію інтелектуального зусилля, кризу авторства та посилення інформаційних маніпуляцій. Аналізується феномен алгоритмічної медіації реальності, в межах якого значна частина соціального досвіду людини формується через тексти та смислові конструкції, створені штучним інтелектом. Окремий акцент зроблено на проблемі творчості та зміні психології творчого процесу в умовах цифрової культури. LLM не володіють екзистенційним досвідом, тілесністю чи інтенційністю, однак здатні виступати інструментом кооперативної творчості та стимулювати нові форми креативної взаємодії. У статті запропоновано кілька можливих моделей розвитку взаємодії людини та генеративного штучного інтелекту: адаптивно-гуманістичну, технократичну, симбіотичну та кризову. Також обґрунтовано концепцію смислового коворкінгу та виснувано необхідність формування гуманістичної стратегії співіснування людини й алгоритмічних систем, у центрі якої мають залишатися критичне мислення, когнітивна автономія та цінність людського досвіду.