«Zimmerbild» як декорація стилю доби у творчості митців Австрійської імперії

Анотація

Жанр Zimmerbild («кімнатна картина») представляє образотворчу інтерпретацію стилю доби бідермаєру (1815–1848) у мистецтві Австрійської імперії. Мета дослідження полягає у з’ясуванні визначних рис творів жанру Zimmerbild у віденському (метропольному) осередку та виявити його регіональні трансформації на теренах коронних земель держави, зокрема Королівства Галичини та Лодомерії. Методологія роботи включає загальнонаукові методи (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення), історико-культурний метод та мистецтвознавчі методи (іконографічний, іконологічний, композиційний, колористичний аналіз). Результати. Встановлено, що Zimmerbild доби бідермаєру не зводиться до різновиду інтер’єрного живопису, а постає як своєрідна сценографія стилю доби, у якій предметний світ виконує функцію носія наративу. У віденському художньому осередку (митці Йоганн Стефан Декер, Рудольф фон Альт, Петер Фенді та ін.) Zimmerbild функціонує як автономний жанр творів живопису та графіки, що мали попит серед представників імператорського двору та аристократії. У рецепції майстрів, що працювали на теренах історичного Королівства Галичини і Лодомерії (Алоїзій Рейхан, Юзеф Рейхан, Ян Кантій Машковський, Мартин Яблонський та ін.) Zimmerbild як автономний жанр майже не виокремлюється, проте його образотворчість (ретельна фіксація меблевого, текстильного й декоративного антуражу) асимілюється в камерних портретах містян, утворюючи особливий варіант «портретно-інтер’єрного» синтезу. Такий «домашній портрет» виявляє специфіку бідермаєру на східно-галицьких землях як форми регіональної рецепції віденського «канону». Висновки. Zimmerbild як культурологічне та художнє явище доби бідермаєру відповідає поняттю «портретно-інтер’єрного синтезу» в межах побутового жанру образотворчого мистецтва, в якому деталь меблевого, текстильного й декоративного антуражу починає функціонувати як репрезентант соціальної ідентичності замовника.